День 54 з 90

Як 1:1–4:17

1:1 Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

1:2 Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

1:3 знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

1:4 терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

1:5 Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

1:6 Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

1:7 Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

1:8 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

1:9 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

1:10 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

1:11 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

1:12 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

1:13 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

1:14 Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

1:15 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

1:16 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

1:17 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

1:18 Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

1:19 Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

1:20 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

1:21 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

1:22 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

1:23 Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

1:24 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

1:25 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

1:26 Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

1:27 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

2:1 Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.

2:2 Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,

2:3 і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,

2:4 то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?

2:5 Слухайте, браттє моє любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?

2:6 Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?

2:7 Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?

2:8 Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: „Люби ближнього свого, як себе самого‟, добре чините;

2:9 коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.

2:10 Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.

2:11 Хто бо сказав: „Не чини перелюбу,‟ Той сказав і: „Не вбивай.‟ Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.

2:12 Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.

2:13 Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляєть ся милосердє суду (понад суд).

2:14 Яка користь, браттє моє, коли хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?

2:15 Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,

2:16 а з вас хто скаже їм: Ідїть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь?

2:17 Так само й віра, коли дїл не має, мертва сама по собі.

2:18 Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з дїл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.

2:19 Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.

2:20 Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?

2:21 Авраам, отець наш, хиба не з дїл оправдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?

2:22 Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і дїлами звершилась віра?

2:23 І сповнилось писаннє, що глаголе: „Увірував же Авраам Богові й полїчено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його.‟

2:24 Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?

2:25 Так само і Раава блудниця хиба не з дїл оправдилась, прийнявши посланцїв і вивівши їх иншою дорогою?

2:26 Яко бо тїло без духа мертве, так і віра без дїл мертва.

3:1 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.

3:2 Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.

3:3 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.

3:4 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.

3:5 Так само й язик — малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!

3:6 І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.

3:7 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;

3:8 язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.

3:9 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.

3:10 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.

3:11 Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?

3:12 Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.

3:13 Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.

3:14 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.

3:15 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.

3:16 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.

3:17 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.

3:18 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.

4:1 Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсїля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?

4:2 Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.

4:3 Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.

4:4 Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього — вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.

4:5 Або думаєте, що марно писаннє глаголе: „До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?‟

4:6 Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: „Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать.‟

4:7 Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас.

4:8 Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники.

4:9 Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе.

4:10 Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

4:11 Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.

4:12 Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?

4:13 А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,

4:14 (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.)

4:15 Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.

4:16 Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.

4:17 Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.