День 55 з 90

Як 5:1–20

1 А нуте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.

2 Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла.

3 Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і зʼїсть тїло ваше, як огонь.

4 Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннє женцїв до ушей Господа Саваота дійшло.

5 Розкошували ви на землї та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.

6 Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам.

7 Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землї, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ раннїй і пізнїй.

8 Терпіть же й ви, утвердїте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся.

9 Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено: ось, суддя перед дверима стоїть.

10 За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм.

11 Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чули ви, і кончину Господню видїли; бо Господь вельми милосерний і благий.

12 Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас: так, так, нї, нї, щоб не впали ви в осуд.

13 Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся; хто радїє? нехай сьпіває.

14 Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє;

15 і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому.

16 Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.

17 Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяцїв.

18 А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.

19 Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,

20 нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.

1 Пет 1:1–2:25

1:1 Петр, апостол Ісуса Христа, вибраним захожанам розсїяння по Понту, Галатиї, Кападокиї, Азиї і Витиниї,

1:2 по провидїнню Бога Отця, через осьвяченнє Духа, на послуханнє і кропленнє крові Ісус-Христової: Благодать вам і мир нехай намножить ся.

1:3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,

1:4 до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас,

1:5 котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасеннє, готове явитись останнього часу.

1:6 Сим радуйте ся, мало нинї (коли треба), смуткуючи у всяких напастях,

1:7 щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому.

1:8 Котрого не бачивши любите, і на котрого нинї не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною,

1:9 приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам.

1:10 Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували,

1:11 дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них;

1:12 котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нинї звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись.

1:13 Тим то, підперезавши поясницї думок ваших, будьте тверезі, і звершено вповайте на благодать, що приносить ся вам в одкриттю Ісуса Христа.

1:14 Яко дїти слухняні, не водячи себе по давнїм хотїнням вашим, що в незнанню,

1:15 а, яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті у всьому життю будьте:

1:16 бо написано: „Будьте сьвяті, бо я сьвят.‟

1:17 І коли Отцем зовете Того, що, не вважаючи на лице, судить кожного по дїлу, то зо страхом провожайте час вашого домування,

1:18 знаючи, що не тлїнним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отцїв переданого,

1:19 но дорогоцїнною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,

1:20 призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас,

1:21 що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надїя була на Бога.

1:22 Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро,

1:23 як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік.

1:24 Бо „всяке тїло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав;

1:25 а слово Господнє пробуває по вік.‟ Се ж слово — благовіствоване між вами.

2:1 Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,

2:2 яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;

2:3 коли покушали, що благий Господь.

2:4 Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,

2:5 і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.

2:6 Тим то й стоїть в писанню: „Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся.‟

2:7 Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же „камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї‟;

2:8 і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

2:9 Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

2:10 ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.

2:11 Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,

2:12 і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.

2:13 Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,

2:14 чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.

2:15 Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,

2:16 яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.

2:17 Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.

2:18 Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.

2:19 Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.

2:20 Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.

2:21 На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;

2:22 котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;

2:23 котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

2:24 котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого „ранами сцїлились‟.

2:25 Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.