День 58 з 90
1 Ів 3:1–5:21, 2 Ів 1:1–13, 3 Ів 1:1–14 · близько 9 хв
3:1 Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його.
3:2 Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коли явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.
3:3 І всякий, що має сю надїю на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.
3:4 Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.
3:5 Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому.
3:6 Кожен, хто у Ньому пробуває, не грішить; кожен, хто грішить, не бачив Його, нї пізнав Його.
3:7 Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний,
3:8 хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.
3:9 Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.
3:10 По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.
3:11 Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного,
3:12 не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.
3:13 Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.
3:14 Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.
3:15 Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.
3:16 У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.
3:17 Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?
3:18 Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а дїлом і правдою.
3:19 І по сьому пізнаємо, що ми від правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;
3:20 бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, нїж серце наше, і знає все.
3:21 Любі, коли серце наше не винує нас, одвагу маєм перед Богом,
3:22 і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо.
3:23 А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.
3:24 І, хто хоронить заповідї Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, — по Духові, котрого дав нам.
4:1 Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.
4:2 По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога.
4:3 І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.
4:4 Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, нїж той, хто в сьвітї.
4:5 Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх.
4:6 Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.
4:7 Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога;
4:8 хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов.
4:9 У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.
4:10 У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.
4:11 Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.
4:12 Бога нїколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас.
4:13 По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від Духа свого дав нам.
4:14 А ми видїли й сьвідкуємо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.
4:15 Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.
4:16 Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому.
4:17 У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому.
4:18 Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові.
4:19 Ми любимо Його, бо Він перший любив нас.
4:20 Коли хто каже: Що люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити?
4:21 І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.
5:1 Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.
5:2 По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.
5:3 Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі.
5:4 Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.
5:5 Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?
5:6 Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда.
5:7 Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух; і сї три — одно.
5:8 І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє — одно.
5:9 Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.
5:10 Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.
5:11 А се сьвідченнє єсть, що життє вічнє дав нам Бог, а се життє у Синї Його.
5:12 Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.
5:13 Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічнє, і щоб вірували в імя Сина Божого.
5:14 І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас;
5:15 і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прошення від Него.
5:16 Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть; не за сей кажу, щоб молив ся.
5:17 Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть.
5:18 Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.
5:19 Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить.
5:20 Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.
5:21 Сей правдивий Бог, і життє вічнє. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь.
1 Старець — вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду),
2 задля правди, що пробуває в нас, і з нами буде по вік:
3 Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові.
4 Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.
5 І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.
6 І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.
7 Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист.
8 Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.
9 Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина.
10 Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його;
11 хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.
12 Маючи много вам писати, не схотїв на папері і чернилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна.
13 Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь.
1 Старець — Гайові любому, котрого люблю істино.
2 Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.
3 Вельми бо зрадїв я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.
4 Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.
5 Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх,
6 котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом.
7 Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган;
8 тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї.
9 Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас.
10 Тим, коли прийду, згадаю про його дїла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.
11 Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.
12 Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве.
13 Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати;
14 надїю ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо.
15 Впокій тобі. Витають тебе други. Витай другів по імени.