День 59 з 90

Юд 1:1–25

1 Юда, слуга Ісуса Христа, брат же Яковів, — покликаним, од Бога Отця осьвяченним, а Ісусом Христом охороненим:

2 милость вам і впокій і любов нехай умножить ся.

3 Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасеннє, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану.

4 Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся.

5 Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землї Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували.

6 І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив.

7 Як Содома і Гоморра, і городи кругом них, що, подібно їм, жили в перелюбі і ходили в слїд за иншим тїлом, принявши кару вічнього огня, виставлені яко приклад;

8 так і сї сновиди опоганюють тїло, начальством же гордують, а на власть хулять.

9 Михаіл же Архангел, коли, змагаючись з дияволом, говорив про Мойсейове тїло, не поважив ся піднести проти нього суду докоряючого, а сказав: Нехай Господь загрозить тобі:

10 Сї ж, чого не розуміють, хулять; що ж по природї, як безсловесні зьвірі, розуміють, у сьому поганять себе.

11 Горе їм, бо пійшли вони дорогою Каіна, попались в обману нагороди Валаама, і погибли в бунтї як Корей.

12 Се погань (на вечерях) милостинї вашої, що живлять ся з вами без страху, і пасуть ся; хмари безводні, од вітрів ношені; дерева осїнні, безовочні, двічи умерші, викорінені;

13 люті филї морські, що пінять ся своїм соромом, блукаючі звізди, котрим чорна темрява на віки хоронить ся.

14 Пророкував же про сих і семий від Адама, Енох, глаголючи: „Ось, ійде Господь із тисячами сьвятих своїх,

15 зробити суд над усїма, і докорити між ними усїх безбожних, за всї дїла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокостї, що говорили проти Нього грішники безбожні.‟

16 Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи.

17 Ви ж, любі, згадуйте слова, проречені від апостолів Господа нашого Ісуса Христа;

18 бо вони казали вам, що останнього часу будуть ругателї, що ходять по хотїнню свого безбожя.

19 Се ті, що відлучають ся (від єдности віри,) тїлесні, що не мають Духа.

20 Ви ж, любі, найсьвятїщою вашою вірою будуйте ся, і в Духові сьвятому молїть ся,

21 і себе в любові Божій хоронїть, дожидаючи милости Господа нашого Ісуса Христа до життя вічнього.

22 Також инших милуйте, розсуджуючи;

23 инших же страхом спасайте, вихоплюючи з огня, ненавидячи ще й одежу, од тїла опоганену.

24 Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радостї,

25 єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь.

Рим 1:1–2:29

1:1 Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

1:2 (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

1:3 про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,

1:4 обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

1:5 (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

1:6 між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)

1:7 Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

1:8 Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.

1:9 Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

1:10 усе в молитвах моїх молячись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.

1:11 Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне для утвердження вашого;

1:12 се ж єсть утїшитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

1:13 Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

1:14 Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

1:15 От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

1:16 Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

1:17 Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

1:18 Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.

1:19 Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм.

1:20 Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

1:21 Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

1:22 Славлячи себе мудрими, потуманїли,

1:23 і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

1:24 Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.

1:25 Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

1:26 За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню;

1:27 так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.

1:28 І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, —

1:29 сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,

1:30 осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,

1:31 нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.

1:32 Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

2:1 Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш; те ж бо саме робиш, судячи (другого).

2:2 Знаємо ж, що суд Божий по істинї на тих, що роблять таке.

2:3 Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?

2:4 Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуєш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?

2:5 По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнїв на день гнїву і відкриття праведного суду Бога,

2:6 котрий віддасть кожному по дїлам його:

2:7 тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння — життє вічне;

2:8 а которі сварливі і противлять ся істинї, корять ся ж неправдї, (тим) ярость та гнїв.

2:9 Горе й тїснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;

2:10 слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові.

2:11 Нема бо в Бога вважання на лиця.

2:12 Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине; а скільки в законї згрішило, (стільки їх) законом суд прийме

2:13 (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону оправдять ся.

2:14 Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:

2:15 вони показують дїло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);

2:16 в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.

2:17 Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,

2:18 і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;

2:19 і вповаєш на себе, що ти проводир слїпим, сьвітло тим, що в темряві,

2:20 наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї.

2:21 Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?

2:22 говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?

2:23 ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?

2:24 Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.

2:25 З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.

2:26 Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?

2:27 І осудить необрізаннє по природї, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.

2:28 Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тїлу, обрізаннє,

2:29 а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.