День 60 з 90

Рим 3:1–5:21

3:1 Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?

3:2 Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.

3:3 Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?

3:4 Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.

3:5 Коли ж неправда наша Божу правду викликає, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилає кару? (яко чоловік глаголю.)

3:6 Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?

3:7 Коли бо істина Божа через мою оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?

3:8 А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.

3:9 Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,

3:10 яко ж писано: що нема праведного нїкого,

3:11 нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

3:12 всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.

3:13 Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;

3:14 котрих уста клятьби і гіркости повні;

3:15 скорі ноги їх проливати кров;

3:16 руїна та злиднї на дорогах їх,

3:17 а дороги мирної не пізнали.

3:18 Нема страху Божого перед очима їх.

3:19 Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;

3:20 тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

3:21 Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;

3:22 правда ж Бога через віру Ісус-Христову усїм і на всїх віруючих; нема бо ріжницї:

3:23 всї бо згрішили, і лишені слави Божої,

3:24 оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,

3:25 котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб зʼясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,

3:26 щоб зʼясувати (кажу) правду свою нинїшнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.

3:27 Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.

3:28 Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.

3:29 Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;

3:30 яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

3:31 То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

4:1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?

4:2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.

4:3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.

4:4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.

4:5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

4:6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

4:7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

4:8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.

4:9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.

4:10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

4:11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,

4:12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

4:13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

4:14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.

4:15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.

4:16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

4:17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

4:18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

4:19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

4:20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

4:21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.

4:22 Тим же й полїчено йому за праведність.

4:23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,

4:24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

4:25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

5:1 Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

5:2 через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої.

5:3 Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє,

5:4 терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю,

5:5 надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

5:6 Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.

5:7 Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.

5:8 Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

5:9 Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.

5:10 Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його.

5:11 Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.

5:12 Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили.

5:13 Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

5:14 Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.

5:15 Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.

5:16 І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.

5:17 Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.

5:18 Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.

5:19 Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.

5:20 Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,

5:21 щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.