День 57 з 90
2 Пет 2:1–3:18, 1 Ів 1:1–2:29 · близько 8 хв
2:1 Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль.
2:2 І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть;
2:3 і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.
2:4 Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекольної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;
2:5 і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;
2:6 і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,
2:7 а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників;
2:8 (живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні дїла, день в день мучив праведну душу;)
2:9 то й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, —
2:10 найбільше ж тих, що ходять в слїд за тїлом в нечистому хотїнню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть,
2:11 хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду.
2:12 Сї ж, як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть,
2:13 і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони — самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами;
2:14 очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливости, се — дїти прокляття;
2:15 котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,
2:16 тільки ж мав кару за своє беззаконнє, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка.
2:17 Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.
2:18 Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї,
2:19 обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник.
2:20 Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх — гірше первого.
2:21 Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди.
2:22 Довело ся ж їм по правдивій приповістї: „Пес вертаєть ся до своєї блювотини‟, а „свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу‟.
3:1 Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи, збуджаю чисту думку вашу,
3:2 щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,
3:3 се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню,
3:4 і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину створіння.
3:5 Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим,
3:6 длячого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб;
3:7 нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей.
3:8 Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяча лїт, а тисяча лїт, як один день.
3:9 Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.
3:10 Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять.
3:11 Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожностї,
3:12 дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся?
3:13 Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує.
3:14 Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою,
3:15 а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудростї писав вам,
3:16 яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль.
3:17 Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;
3:18 а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.
1:1 Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими, і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя, —
1:2 (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічнє, що було в Отця, а явилось нам;)
1:3 що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.
1:4 І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.
1:5 І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і нїякої у Нього темряви.
1:6 Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правдї і не творимо правди;
1:7 коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха.
1:8 Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.
1:9 Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.
1:10 Коли кажемо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.
2:1 Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.
2:2 А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта.
2:3 А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо.
2:4 Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди;
2:5 хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому.
2:6 Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.
2:7 Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.
2:8 Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.
2:9 Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досї.
2:10 Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;
2:11 хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява ослїпила очі його.
2:12 Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.
2:13 Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.
2:14 Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробуває, і що подужали лукавого.
2:15 Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;
2:16 все бо, що в сьвітї, — хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, — не з Отця а зо сьвіта.
2:17 І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.
2:18 Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година.
2:19 Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всї наші.
2:20 І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.
2:21 Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди.
2:22 Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.
2:23 Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.
2:24 Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробуває; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отцї.
2:25 А се обітниця, котру обіцяв нам, — життє вічнє.
2:26 Се писав я вам про тих, що підманюють вас.
2:27 Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.
2:28 Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приходї.
2:29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.