День 63 з 90

Рим 13:1–15:33

13:1 Усяка душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є властї, від Бога вони настановлені.

13:2 Тим же, хто противить ся властї, Божому повелїнню противить ся; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.

13:3 Князї бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.

13:4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гнїва тому, хто робить лихе.

13:5 Тим же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти.

13:6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.

13:7 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.

13:8 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.

13:9 Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.

13:10 Любов ближньому зла не робить; тим любов — сповненнє закону.

13:11 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж як ми увірували.

13:12 Ніч минула, а день наближив ся; відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла.

13:13 Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпустї, не в сварнї та завистї.

13:14 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тїлу в похотї.

14:1 Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

14:2 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

14:3 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.

14:4 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.

14:5 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.

14:6 Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.

14:7 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.

14:8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.

14:9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

14:10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

14:11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

14:12 Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.

14:13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.

14:14 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

14:15 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

14:16 Нехай же не ганить ся ваше добре.

14:17 Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.

14:18 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.

14:19 Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

14:20 Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.

14:21 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.

14:22 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.

14:23 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

15:1 Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

15:2 Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

15:3 Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.

15:4 Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.

15:5 Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,

15:6 щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

15:7 Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.

15:8 Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,

15:9 а для поган — з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.

15:10 І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.

15:11 І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.

15:12 І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.

15:13 Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.

15:14 Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.

15:15 Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,

15:16 щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

15:17 Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.

15:18 Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,

15:19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.

15:20 Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,

15:21 а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.

15:22 Тим же й був я зʼупинений не раз, прийти до вас.

15:23 Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,

15:24 як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь.

15:25 Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.

15:26 Зволили бо Македонцї та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.

15:27 Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.

15:28 Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.

15:29 Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.

15:30 Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,

15:31 щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,

15:32 щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.

15:33 Бог же впокою з усїма вами. Амінь.

16:25 Тому ж, що може вас утвердити по благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,

16:26 тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелїнню вічнього Бога, на послуханнє віри, усїм народам звіщеної, —

16:27 єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.