День 64 з 90

Рим 16:1–24

1 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях,

2 щоб прийняли її в Господї, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому менї.

3 Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї,

4 (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву.

5 Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа.

6 Витайте Марию, що трудилась багато для нас.

7 Витайте Андроника та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа.

8 Витайте Амплия, любого мого в Господї.

9 Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї.

10 Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових.

11 Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї.

12 Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господї, витайте Персиду любу, що багато трудилась в Господї.

13 Витайте Руфа, вибраного в Господї, і матїр його й мою.

14 Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів.

15 Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всїх сьвятих з ними.

16 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові.

17 Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них.

18 Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

19 Бо слухняність ваша до всїх дійшла; тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе.

20 Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.

21 Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.

22 Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се.

23 Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, доморядник городський, і Кварт брат.

24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.

1 Кор 1:1–3:23

1:1 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

1:2 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:

1:3 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

1:4 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,

1:5 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,

1:6 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,

1:7 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,

1:8 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.

1:9 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.

1:10 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були зʼєднані в одному розумінню і в одній мислї.

1:11 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

1:12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.

1:13 Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

1:14 Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,

1:15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.

1:16 Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

1:17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.

1:18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

1:19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.

1:20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?

1:21 Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.

1:22 Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,

1:23 ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,

1:24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:

1:25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.

1:26 Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;

1:27 нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,

1:28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,

1:29 щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.

1:30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

1:31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.

2:1 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.

2:2 Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.

2:3 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.

2:4 І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,

2:5 щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.

2:6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,

2:7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,

2:8 котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

2:9 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

2:10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.

2:11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.

2:12 Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.

2:13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

2:14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.

2:15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.

2:16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.

3:1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.

3:2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.

3:3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?

3:4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?

3:5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.

3:6 Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.

3:7 Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує — Бог.

3:8 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.

3:9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.

3:10 По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.

3:11 Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.

3:12 Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, —

3:13 кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.

3:14 Коли робота встоїть, хто вибудував — прийме нагороду.

3:15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.

3:16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?

3:17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

3:18 Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.

3:19 Бо премудрість сьвіта сього — дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.

3:20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.

3:21 Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:

3:22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, — все ваше,

3:23 ви ж Христові, а Христос Божий.