День 2 з 30

Пс 8:1–14:7

8:1 Проводиреві хора: при Гиттейських інструментах. Псальма Давидова. Господи, Боже наш! Як славне імя твоє по всїй землї! Слава твоя вознеслась висше небес!

8:2 Із уст дїтвори і немовляток вчинив єси хвалу задля ворогів твоїх, щоб зробити безмовним ворога і мстителя.

8:3 Коли спогляну на небеса твої, дїло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси,

8:4 То що таке чоловік, щоб ти дбав про него?

8:5 Бо хоч ти зробив його трохи меньшим проти ангелів, то увінчав зате славою і честю.

8:6 Поставив його господарем над дїлами рук твоїх, усе положив єси під ноги його:

8:7 Овець і волів усїх і також польового зьвіра,

8:8 Птаство піднебесне і риби морські, усе що верстає морськими шляхами.

8:9 Господи, Боже наш! Як величнє імя твоє по всїй землї.

9:1 Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. Славити му Господа всїм серцем моїм; я звіщу про всї чудеса твої.

9:2 Радуватись і веселитись буду задля тебе і сьпівати хвалу імени твоєму, Всевишний!

9:3 Як вороги мої повернулись назад, і, спотикнувшись, погибли перед лицем твоїм.

9:4 Ти бо судив мою правду і мою праведну справу: Ти сїв на престолї, суддя справедливий.

9:5 Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні.

9:6 Ох вороже! Конець руїнам на віки — і городи понищив ти; ой пропала їх память.

9:7 Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій.

9:8 І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.

9:9 І буде Господь пристанню пригнетеному, велике прибіжище під час злиднїв.

9:10 І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.

9:11 Сьпівайте Господу живущому на Сионї, звіщайте між народами дїла його.

9:12 Бо коли він слїдить за пролитою кровю, то згадає про них; він не забуває голосїння бідолашних.

9:13 Помилуй мене, Господи, зглянься над недолею моєю від ненавидників моїх, і підніми мене від дверей смертї,

9:14 Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм.

9:15 Провалились народи в пропасть, що викопали її; зловилась нога їх у сїтях, що заставили їх тайно.

9:16 Пізнали Господа, він звершив суд; безбожник запутався в дїлах рук своїх.

9:17 Нехай повернуться безбожники в пекло, всї народи, що забувають Бога.

9:18 Бо не буде завсїди забутий вбогий, і не пропаде на віки надїя смирних.

9:19 Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай перед лицем твоїм приймуть суд народи.

9:20 Напусти, Господи, страх на них; нехай знають народи, що вони смертні люде.

10:1 Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

10:2 Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

10:3 Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

10:4 В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

10:5 Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

10:6 Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

10:7 Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

10:8 Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

10:9 Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

10:10 Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

10:11 Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

10:12 Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

10:13 Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

10:14 Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

10:15 Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

10:16 Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

10:17 Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

10:18 Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.

11:1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. На Господа вповаю; як же ви кажете душі моїй: відлїтайте, як птиця, на гору вашу?

11:2 Ось бо безбожники натягнули лука, на тятиві стрілу свою направили, щоб у темряві на щирих серцем стріляти.

11:3 Коли зруйнують основи, що робити ме праведний?

11:4 Господь є у сьвятому храмі своєму, на небесах престол Господнїй; очі його дивляться, повійки його розглядають синів людських.

11:5 Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насиллє, ненавидить душа його.

11:6 Жаром посипле він на безбожних; огонь і сїрка і вітер палящий буде частина їх чаші.

11:7 Бо Господь справедлив, і любить правду. Лице його бачить праведника.

12:1 Проводиреві хора: при восьмиструнному інструментї. Псальма Давидова. Спаси, Господи! Бо нестало праведного, і нема вірних між синами людськими.

12:2 Брехню говорить кожний свому ближньому; уста льстиві говорять від лукавого серця.

12:3 Господь зацїпить усї уста льстиві; язик великорічивий,

12:4 Що то говорять: ми поборемо язиком нашим; уста наші з нами, хто паном над нами?

12:5 Задля насилля над нещасними, задля стогнання бідних встану тепер, — говорить Господь, обезпечу того, на кого розлютились.

12:6 Слова Господнї — слова чисті, срібло очищене від землї, в горнилї сїм раз перетоплене.

12:7 Ти, Господи, сохраниш їх, заступиш їх на віки од кодла того.

12:8 Кругом похожають безбожники, коли нїкчемність підніметься високо між синами людськими.

13:1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Доки Господи, будеш мене все забувати? Доки будеш ховати лице твоє від мене?

13:2 Доки носити менї щодня думу в душі моїй, журбу в серцї моїм? Доки буде підніматись ворог мій надо мною?

13:3 Зглянься ж, дай відповідь, Господи, Боже мій! Просьвіти очі мої, щоб я не заснув смертю.

13:4 Щоб не сказав ворог мій: я подужав його. Щоб не зрадїли гонителї мої, коли захитаюсь.

13:5 Я же вповаю на доброту твою; серце моє нехай зрадується спасеннєм твоїм. Сьпівати му Господеві, він бо сотворив добро менї.

14:1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Безумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро.

14:2 Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога.

14:3 Усї одвернулись, усї разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема нї одного.

14:4 Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають нарід мій, наче б вони хлїб їли? Господа не призивають.

14:5 Тодї обняв їх страх, бо є Бог між праведним родом.

14:6 Ви насьміялись над думкою бідного, но Бог пристань його.

14:7 Ох, коли б то прийшло спасеннє Ізраїлеві від Сиона! Коли поверне Господь народ свій з неволї, зрадїє Яков, і звеселиться Ізраїль.