День 101 з 365

Повт 23:1–25

1 Нїхто не ввійде в громаду Господню, в кого роздавлені ядра, чи то відрізане природне тїло;

2 Не ввійде в громаду Господню байструк, навіть і десятому родові його не можна бути в громадї Господнїй.

3 Не ввійде Амонїй і Моабій у громаду Господню; навіть і десятому родові його не можна увійти в громаду Господню, по віки нї;

4 Тому що вони не привитали і не зустріли вас з хлїбом і водою в дорозї, як ви йшли з Египту, і тому що наймали проти тебе Білеама Беоренка, із Пегора в Мезопотамії, щоб він прокляв тебе.

5 Та Господь, Бог твій, не схотїв послухати Білеама, та й обернув тобі Господь, Бог твій, прокляттє в благословеннє; любив бо тебе Господь, Бог твій.

6 Не подоба тобі шукати миру з ними і добра для них по всї часи, вічно.

7 Не будеш гидувати Едомієм; він бо тобі брат. Не будеш гидувати Египтїєм: бо ти був приходнем в землї його.

8 Дїти, що в третьому родї їх народяться, можуть ввійти в громаду Господню.

9 Коли стояти меш табором проти ворогів твоїх, так бережи себе від усього поганого.

10 Коли між вами буде хто нечистий з нічного випадку якого, так мусить вийти із табору; йому не можна ввійти до табору.

11 І коли настане вечір, викупається він у водї, а як зайде сонце, він увійде до табору.

12 Окрім того нехай буде в тебе за табором місце, куди виходити меш.

13 І лопатка буде в тебе окрім зброї, і як сїдати меш, так викопаєш нею ямку, і обернувшись, загорнеш свою нечистоту.

14 Бо Господь, Бог твій, іде посеред табору твого, щоб визволяти тебе і віддати тобі в руки ворогів твоїх. Тим мусить табір бути сьвятим, щоб він та не бачив негожого між вами та й не одвернувся від вас.

15 Не віддаси раба, що втїк від пана до тебе, панові його.

16 Жити ме в тебе, в такому місцї, яке вибере в якій небудь оселї твоїй, де йому лучче; не тисни його.

17 Не буде жадної блудницї із дочок Ізрайлевих і не буде жадного блудника із синів Ізрайлевих.

18 Не подавати меш як обітницю плату від блудницї чи гроші за собаку в дом Господа, Бога твого; бо і се гидота перед Господом, Богом твоїм.

19 Не будеш давати на чинш братові твойму — нї гроша на чинш, нї харчі на чинш, і нїчого на чинш, на що тільки можна наложити чинш.

20 Чужоземцеві можна давати на чинш, братові ж свому не давати меш на чинш, щоб тебе благословив Господь, Бог твій, у всякому дїлї рук твоїх на землї, що йдеш заняти її.

21 Коли зробиш яку обітницю Господеві, Богу твому, не гайся сповнити її; бо Господь, Бог твій, певно впімнеться в тебе, і буде тобі гріх.

22 А коли занехаєш зробити обітницю, не буде гріха тобі.

23 Що вимовили уста твої, те мусиш додержати й сповнити, так як по добрій волї обицяв єси Господеві, Богу твому, що мовляли уста твої.

24 Як увійдеш у виноградник ближнього твого, можна тобі їсти ягод, скільки душа твоя забагне, до наситу, а в посудину твою не класти меш їх.

25 Як прийдеш на поле ближнього твого, можна тобі рвати колоссє рукою, але серпом не замахнешся на пашню ближнього твого.

Лк 11:1–22

1 І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.

2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.

3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.

4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби,

6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;

7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:

8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.

9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.

10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.

11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?

12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?

13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.

15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси.

16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.

17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа — проти господи, падає.

18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси.

19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.

20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.

21 Коли ж сильний, вʼоружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.

22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його.

Пс 44:1–26

1 Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.

2 Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.

3 Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.

4 Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!

5 Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.

6 Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.

7 Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.

8 Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.

9 А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.

10 Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.

11 Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.

12 Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.

13 Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.

14 Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.

15 Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,

16 Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.

17 Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.

18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;

19 Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.

20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.

21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.

22 Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.

23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.

24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.

25 Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.

26 Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!