БІБЛІЯБайкальське видання
UK
Налаштування

День 200 з 365

2 Цар 23:1–24:20, Дії 19:31–40, Пісн 5:1–5

Старий Заповіт

2 Цар 23:1–24:20

23:1 І послав царь посли, й позбірали вони до його всїх знатнїх Юдейських і Ерусалимських.

23:2 І пійшов царь у храм Господень і всї мужі Юдейські й всї осадники Ерусалимські з ним, і сьвященники й пророки й ввесь люд від малого до великого. І прочитав у слух їм всї словеса з книги закону, що знайдено в Господньому храму.

23:3 Потім став царь на ступенї та й постановив завіт перед Господом, що ходити муть вони слїдом за Господом і пильнувати муть його заповідей й обявів, і встанов його з усього серця й з усієї душі, щоб виконувати слова завіту сього, написані в цїй книзї. І ввесь нарід ввійшов у завіт.

23:4 І повелїв царь первосьвященникові Хелкії й низшим сьвященникам та придвернїм сторожам повиносити з храму Господнього ввесь посуд, що пороблено про Баала та Астарту й про все військо небесне, й попалив те за Ерусалимом у долинї Кедрон, а попіль велїв повивозити в Бетель.

23:5 І повідставляв ідолські жерцї, що понаставляли були царі Юдейські, щоб кадили по висотах у городах Юдиних і в Ерусалимських околицях, та що палили кадила Баалові, сонцеві, місяцеві, планетам і всьому військові небесному;

23:6 І повелїв винести Астарту з храму Господнього за Ерусалим на Кедрон-долину, та й спалити коло потока Кедрону, й розбити її на порох, порох же розсипати по гробах простого люду.

23:7 Далїй збурив доми блудничі коло храму Господнього, де женщини ткали занавіси для Астарти.

23:8 І повиводив усїх жерцїв із Юдиних городів і посквернив висоти, де жерцї курили кадило, від Геви до Берсабиї, й поруйнував висоти — тую, що коло ввіходу городового голови Йозуї, й тую, що лїворуч у міських воріт.

23:9 Впрочім висотні жерцї не приносили жертов на жертівникові Господньому в Ерусалимі, а їли тілько неквашений хлїб вкупі з браттєм своїм.

23:10 Посквернив і Тофет, що на долинї синів Еннома, щоб нїхто не проводив сина свого чи дочку свою через огонь Молохові.

23:11 Далїй знехтував конї, що царі Юдейські ставляли сонцеві навперід ввіходу в храм Господень коло сьвітлиць скопця Нетан-Мелеха, в Фаруримі, колесницї ж сонцеві попалив огнем.

23:12 І жертівники на даху горішньої сьвітлицї Ахазової, що їх поставляли були царі Юдейські, й жертівники, що поставляв Манассія ув обох переддвірках храму Господнього, порозвалював царь і поскидав, а порох із них покидав у Кедрон-потік.

23:13 І висоти перед Ерусалимом по правому боцї од Оливної гори, що построїв був Соломон, царь Ізраїлський, Астартї, гидотї Сидонській, та Хамосові, гидотї Моабійській, та Милхомові, гидотї Аммонїйській, повелїв царь посквернити;

23:14 Порозбивав і камяні стовпи (боввани) й повирубував дуброви й закидав їх урочища людськими кістьми;

23:15 Та й жертівника у Бетелї, й висоту, що построїв Еробоам Набатенко, що ввів Ізраїля в гріхи, — й сього жертівника й висоту він збурив і спалив, і стер на порох, та спалив і дуброву.

23:16 Озирнувшися ж Йосія, побачив гроби, що були на горі, й послав позабірати з гробів костї, й попалив їх на жертівнику та й опоганив його, по слову Господньому, сказаному чоловіком Божим, що сї речі наперед проповів.

23:17 І промовив (Йосія): Що се за памятник, що я там бачу? Міські ж люде відказали йому: Се гроб Божого чоловіка, що прийшов був із Юдеї й сї речі прорік, що ти починив єси над жертівником Бетелським.

23:18 І повелїв: Не займайте його! Нїхто не трівож костей його! От і зоставили костї його як і костї пророка, що приходив із Самариї.

23:19 До того ж порозвалював Йосія зборища висот по городах Самарийських, що построїли були царі Ізраїлські, прогнївуючи Господа, й вдїяв з ними те саме, що зробив у Бетелї.

23:20 І повбивав всїх висотнїх жерцїв, що там були при жертівниках, та й попалив на них людські костї. Тодї вернувсь у Ерусалим.

23:21 І повелїв царь усьому народові, кажучи: Сьвяткуйте Господеві, Богу вашому, паску, як прописано в цїй книзї закону;

23:22 Бо не сьвятковано такої паски від суддївських часів, що судили Ізраїля, й по всї часи царів Ізраїлських і царів Юдейських;

23:23 Аж у вісїмнайцятому роцї царювання Йосіїного сьвяткували сю паску Господеві в Ерусалимі.

23:24 І повигублював Йосія ще й викликачів мертвих, й чарівників, терафими й ідоли й всї ті гидоти, які були в землї Юдейській і в Ерусалимі, щоб ввійшли в силу слова закону, написані в книзї, що знайшов у храму Господньому сьвященник Хелкія.

23:25 І не було рівнї йому між царями, перед ним, хто б обернувся так з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, притьма по закону Мойсейовому, та й після його не встав йому рівня.

23:26 Однак же Господь не відложив гнїву великої досади своєї, що запалав проти Юди за всї розярювання, якими підпалював його на гнїв Манассія.

23:27 І рече Господь: Віддалю й Юду від лиця мого, як віддалив Ізраїля, й відкину від себе город сей, Ерусалим, що вибрав я, й храм, що про його я сказав: імя моє там пробувати ме.

23:28 Проче про Йосію й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдейських.

23:29 За його часу вирушив Фараон Нехао, царь Египецький, проти царя Ассирийського на Ефрат-ріку. І двинув зустріч йому царь Йосія, і той вбив його в Мегиддонї, скоро побачив його.

23:30 І повезли його мертвого слуги його з Мегиддону, й привезли в Ерусалим, і поховали його в гробовищі його. І взяв народ землї Йоахаза, сина Йосіїного, та й помазали його й зробили його царем намість отця його.

23:31 Двайцять і три годи віку було Йоахазові, як став він царем, а три місяцї царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Хамуталь Ереміївна, з Ливни.

23:32 І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма так, як передки його чинили.

23:33 Фараон же Нехао задержав його в неволї в Ривлї, в країнї Ематській, щоб не царював у Ерусалимі, й наложив на землю грошевої кари сто талантів срібла й талант золота.

23:34 І зробив Фараон Нехао Елиякима, Йосієнка царем намість отця його Йосії, та й перемінив імя його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Египет, де він і вмер.

23:35 І давав Йоаким Фараонові срібло й золото. Він розцїнував землю, щоб виплачувати Фараонові, скільки приказував. Від кожного з народу землї, як кого цїновано, брав срібло й золото, щоб виплачувати Фараонові Нехао.

23:36 Двайцять і пять год було віку Йоакимові, як він став царем, а одинайцять лїт царював у Ерусалимі. Матїр його звали Зебудда Федаіївна, з Руми.

23:37 І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма як предки його чинили.

24:1 За його часу напав Навуходонозор, царь Вавилонський, й Йоаким був його підневоленим три годи, та потім відпав од нього.

24:2 І насилав Господь на нього ватаги Халдеїв і ватаги Сирийцїв, і орди Моабіїв та орди Аммонїїв, — напускав їх на Юду, щоб витратити його, по слову Господньому, що виповідав через слуги свої пророки.

24:3 По приказу Господньому склалось воно над Юдою, щоб відкинути його од лиця свого задля гріхів Манассіїних, за все, що він коїв;

24:4 Та за кров безвинних, що проливав, так що сповнив Ерусалим безвинною кровю, — сього не схотїв Господь простити.

24:5 Инше про Йоакима й про все, що він чинив, прописане в лїтописї царів Юдиних.

24:6 І спочив Йоаким із батьками своїми, а його син Ехонїя став царем намість його.

24:7 Царь же Египецький не рушав більш із землї своєї, бо царь Вавилонський забрав усе від Египецького потока та й до Евфрат-ріки, що було царя Египецького.

24:8 Вісїмнайцять год віку було Ехонїї, як він настав царем, а три місяцї царював він у Ерусалимі. Матїр його звали Нехушта Елиатанівна, з Ерусалиму.

24:9 І чинив він таке, що Господеві не до вподоби, притьма як чинив отець його.

24:10 Того часу підступили слуги Навуходонозорові, царя Вавилонського, під Ерусалим, і город опинився в облязї.

24:11 І прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, під город, як слуги його облягали його.

24:12 І вийшов Ехонїя, царь Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його й слуги його, князї його й скопцї його, — й узяв його царь Вавилонський, на восьмому роцї свого царювання;

24:13 І повивозив усї скарби з храму Господнього й скарби з царської палати; та й порозбивав увесь посуд золотий, що поробив Соломон, царь Ізраїлський, у храму Господньому, по слову Господньему;

24:14 І вивів увесь Ерусалим у полон, усїх князїв, і все хоробре військо — десять тисяч, до того всї теслї й слюсарі: нїкого не зосталось опріч убогих людей землї.

24:15 І одвів він Ехонїю в Вавилон, і матїр цареву й жінок царевих і скопцїв його, й знатнїх землї позаймав у полонь з Ерусалиму в Вавилон.

24:16 До того й усїх спосібних до зброї сїм тисяч, і ремісників тисячу, — всїх мужів сильних і хоробрих позаймав царь Вавилонський в неволю у Вавилон.

24:17 І зробив царь Вавилонський дядька його Матанїю намість його царем, та й перемінив імя його на Седекію.

24:18 Двайцять і один рік віку було Седекії, як зроблено його царем, а одинайцять год царював він у Ерусалимі. Матїр його звалась Хамуталь Ереміївна, з Либни.

24:19 І чинив він неправедність в очах Господнїх, притьмя як чинив Йоаким.

24:20 Гнїв Господень був над Ерусалимом та над Юдою такий, що він відкинув їх від обличчя свого. І одпав Седекія од царя Вавилонського.

Новий Заповіт

Дії 19:31–40

31 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.

32 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.

33 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.

34 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!

35 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета!

36 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.

37 Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.

38 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного.

39 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.

40–41 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище. І, се промовивши, розпустив громаду.

Мудрість

Пісн 5:1–5

1 Нехай прибуде милий мій у сад свій, нехай споживає солодкі овощі в йому! — Ось і прийшов я в мій сад, моя сестро, моя ти дружино; набрав мирри з пахощами моїми, зʼїв крижку з медом моїм, напився вина мого, запив його молоком моїм. Смакуйте ж і ви, друзї, пийте й їжте вволю, мої ви любі!

2 Сплю я, та серце в мене не спить; ось голос милого! він у віконце постукує: Відчини ж менї, сестро моя, дорога моя, голубко моя, чиста моя! Вся голова в мене росою припала, кучері мої — нічними краплями.

3 Я роздяглась уже, — як знов одягатись? я ноги помила, як же їх валяти?

4 Милий мій крізь дїрку руку просунув, і внутро моє зворушилось од сього.

5 Я встала, відсунути милому засов, а з моїх рук покапала мирра, і з палцїв моїх капала мирра на ручки замку.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905.