День 222 з 365

2 Хр 13:1–15:19

13:1 Вісїмнайцятого року царювання Еробоамового став Абія царем над Юдою:

13:2 А царював він три роки в Ерусалимі; мати його звалась Михаїя, Уриїлівна, з Гиви. І була війна між Абією а Еробоамом.

13:3 І вивів Абія на війну військо з людей хоробрих, — чотириста тисяч мужів добірних, а Еробоам виступив проти його на війну з вісїмсот тисячами так само вибраних і хоробрих.

13:4 І став Абія на версї гори Земараїмської, одній з гір Ефраїмових, і промовив: Слухайте мене, Еробоаме й усї Ізрайлитяне!

13:5 Хиба ви не знаєте, що Господь, Бог Ізрайлїв, дав царство Давидові над Ізраїлем навіки, йому й синам його, по заповіту солї (вічному)?

13:6 Але піднявся Еробоам Набатенко, слуга Соломона, сина Давидового, і зворохобивсь проти пана свого.

13:7 І скупились кругом його люде пусті, люде роспустні, і перемогли Робоама, сина Соломонового; а Робоам був молодий та слабкий на серце, й не встояв проти їх.

13:8 Та й тепер ви гадаєте встояти проти царства Господнього, що в руцї синів Давидових, через те що вас дуже много та що у вас зологі телята, які Еробоам поробив вам за богів.

13:9 Чи не ви ж повиганяли сьвященників Господнїх, синів Ааронових, і левітів, і понастановляли в себе сьвященників, які в народів инчих країв? Кожний, хто приходить для свого висьвящення з телям та з сьомма баранами, стає сьвященником тих, що не є богами.

13:10 У нас же Господь, Бог наш; ми не покидали його, й Господеві служать сьвященники, сини Ааронові, й левіти, кожний в своїй службі.

13:11 І палять вони Господеві всепалення що-ранку і що-вечора, й запашне кадило, й кладуть рядами хлїби на чистому столї й засьвічують золотий сьвічник і лямпи його, щоб горіли що-вечора, бо ми держимо постанову Господа, Бога нашого, а ви покинули його.

13:12 І оце нам проводить Бог, і сьвященники його, і труби голосні, щоб греміти проти вас. Сини Ізрайлеві! не воюйте проти Господа, Бога батьків наших, бо не мати мете хісна.

13:13 Тим часом Еробоам послав ватагу на засїдку позад їх, так що сам був поперед Юдеїв, а засїдка позад їх.

13:14 І озирнулись Юдеї, аж се їм битва зпереду й ззаду; й покликнули вони до Господа, а сьвященники затрубили в труби.

13:15 І кликнули Юдеї. І як всї Юдеї зняли оклик, побив Бог Еробоама і всїх Ізрайлитян перед лицем Абії та Юди.

13:16 І повтїкали сини Ізрайлеві від Юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.

13:17 І вчинили між ними Абія й народ його побій великий, і впало вбитих у Ізраїля пятьсот тисяч людей добірнїх.

13:18 І впокорились тодї сини Ізрайлеві, а сини Юдині стали сильними, бо покладались на Господа, Бога батьків своїх.

13:19 І гнавсь Абія за Еробоамом, і забрав у його міста: Бетель із залежнїми від його містами, й Ешану та залежні від неї міста, й Ефрон із залежнїми від його містами.

13:20 І не прийшов вже в силу Еробоам за часів Абії. І побив його Господь, і він помер.

13:21 Абія ж убив ся в силу, й взяв собі чотирнайцять жінок, і народилось йому двайцять два сини та шістнайцять дочок.

13:22 Прочі подїї Абієві і його вчинки й слова записані в оповіданнї пророка Адди.

14:1 І впокоївся Абія з батьками своїми і поховали його в городї Давидовому. І став царем Аса, син його, замість його. За часів його був спокій в краю десять років.

14:2 І чинив Аса, що було добре й до вподоби Господеві, Богові його:

14:3 Він повикидав жертовники богів чужих і висоти, й порозбивав ідолів і повирубував їх сьвяті дуброви;

14:4 І звелїв Юдеям глядати Господа, Бога батьків своїх і держати закон та заповідї.

14:5 І позносив він по всїх містах Юдиних висоти та зʼображеня сонця. І тихо було за його в царстві.

14:6 І побудував він утверджені міста в Юдеї, бо край був спокійний, і не було в його війни тих років, бо Господь дав йому спокій.

14:7 І сказав він до Юдеїв: Збудуймо цї міста й обведїмо їх мурами з баштами, з брамами та засовами. Земля ще наша, бо ми шукали Господа, Бога нашого; ми шукали його, — а він дав нам спокій зо всїх боків.

14:8 І було в Аси військової сили: узброєних щитом та списом із поколїння Юдиного триста тисяч, а з поколїння Беняминового узброєних щитом і стрілявших із лука двістї вісїмдесять тисяч, — самі хоробрі лицарі.

14:9 І виступив на їх Зарай, Етіопій, з військом в тисячу тисяч і з трьома стами колесниць і дійшов до Мареші.

14:10 І виступив Аса проти його, і стали лавами до битви на долинї Зефата коло Мареші.

14:11 І покликнув Аса до Господа, Бога свого, й промовив: Господи! чи ж се не в твоїй руцї, помогти чи сильному чи малосилому? допоможи ж нам, Господи, Боже наш, бо ми на тебе покладаємо надїю і в твоє імення вийшли ми проти сієї многоти. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе тебе чоловік!

14:12 І розбив Господь Етіопіїв перед лицем Аси та перед лицем Юди, й повтїкали Етіопії.

14:13 І гнався за ними Аса й народ, бувший з ним, до Герара й попадали Етіопії, так що в їх нї душі не зісталось живої, бо вони були побиті перед Господом і перед військом його. І понабірали здобутку незлїченну силу.

14:14 І побурили всї міста навкруги Герара, бо найшов на їх переляк від Господа; і пограбували всї міста й винесли з їх дуже багато здобутку.

14:15 Так само порозбурювали пастуші колиби, й позаймали силу отар овець і верблюдів, і вернулись у Ерусалим.

15:1 Того часу зійшов на Азарію Одеденка Дух Божий,

15:2 І вийшов він на зустріч Асї й промовив до його: Слухайте мене, ти Асо й ввесь Юдо й Бенямине: Господь при вас, коли ви при йому; і коли ви шукати мете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він покине вас.

15:3 Багато днїв буде Ізраїль без Бога истиного і без сьвященника навчаючого, й без закону,

15:4 Але коли він обернеться в своїй нуждї до Господа, Бога Ізрайлевого і шукати ме його, то й він дасть їм знайти себе.

15:5 Того часу не буде миру нї виходячому, нї входячому, бо буде велике зворушеннє в усїх осадників у землї;

15:6 Народ буде воюватись із народом, і місто з містом, бо Бог приведе їх у тревогу всякими нуждами.

15:7 Але ви кріпітесь і нехай не слабшають руки ваші, бо за дїла ваші буде нагорода.

15:8 Як почув Аса цї слова й пророкування Одеденка пророка, то посьмілїшав і повикидав ідолську гидоту з усього краю Юдиного й Беняминового, й з міст, що їх забрав на горі Ефраїмовій, і поновив жертовник Господнїй, що перед притвором Господнїм.

15:9 І зібрав усього Юду й Бенямина та живучих із ними виселенцїв із Ефраїма і Манассії, й Симеона, бо багато Ізрайлитян попереходило до його, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.

15:10 І зібрались у Ерусалим третього місяця на пятнайцятому року царювання Асиного;

15:11 І принесли того дня жертву Господеві з здобутку, який привели, з товару сїмсот а овець сїм тисяч;

15:12 І відновили завіт, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх із усього серця свого й з усієї душі своєї;

15:13 А кожний, хто б не став шукати Господа, Бога Ізрайлевого, повинен був умерти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.

15:14 І клялись перед Господом голосно й з (радісними) викликами та при гуку труб і рогів.

15:15 І радїли всї Юдеї задля сієї клятьби, бо клялись із усього серця свого й з усією щиростю шукали його, а він дозволив їм знайти себе. І дав їм Господь спокій з усїх боків.

15:16 І Мааху, матїр свою, відставив царь Аса від царської шани за те, що вона поставила ідола в гаю. І звалив Аса її ідола і порубав на куснї й спалив в долинї Кидрон.

15:17 Хоч висоти не були знесені в Ізраїлї, але серце Асине було віддане Господеві поки віку його.

15:18 І внїс він присьвяти отця свого й що він самий присьвятив, в дом Божий, срібло, золото й посуд.

15:19 І не було війни до трийцять пятого року царювання Асиного.

1 Пет 1:14–2:10

1:14 Яко дїти слухняні, не водячи себе по давнїм хотїнням вашим, що в незнанню,

1:15 а, яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті у всьому життю будьте:

1:16 бо написано: „Будьте сьвяті, бо я сьвят.‟

1:17 І коли Отцем зовете Того, що, не вважаючи на лице, судить кожного по дїлу, то зо страхом провожайте час вашого домування,

1:18 знаючи, що не тлїнним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отцїв переданого,

1:19 но дорогоцїнною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,

1:20 призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас,

1:21 що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надїя була на Бога.

1:22 Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро,

1:23 як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік.

1:24 Бо „всяке тїло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав;

1:25 а слово Господнє пробуває по вік.‟ Се ж слово — благовіствоване між вами.

2:1 Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,

2:2 яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;

2:3 коли покушали, що благий Господь.

2:4 Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,

2:5 і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.

2:6 Тим то й стоїть в писанню: „Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся.‟

2:7 Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же „камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї‟;

2:8 і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

2:9 Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

2:10 ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.

Пс 95:1–11

1 Прийдїте, в радостї засьпіваймо Господеві, з покликом звеселїмось перед скелею спасення нашого!

2 Підем на зустріч йому з хвалою, явимо радість перед ним у псальмах!

3 Бо Господь Бог великий, і великий царь над всїма богами.

4 В руцї його всї глибинї землї, його ж і гори високі.

5 І море його, він сотворив його; й сушу руки його сотворили.

6 Прийдїте, поклонїмся йому богомільно, приклонїм колїна наші перед Господом, що сотворив нас!

7 Бо він Бог наш, а ми нарід пасовиска його, і стадо руки його. Ой, коли б ви сьогоднї, як почуєте голос його,

8 Та не стали тверді серцями, як в Мериві, як у день Масси в пустинї!

9 Як батьки ваші спокушали, пробували мене, хоч твориво моє бачили.

10 Сорок років був рід той огидою для мене, і я сказав: вони нарід, що блукає серцем, і не пізнали вони доріг моїх,

11 Так що я поклявся в гнїві моїм, що не ввійти їм в упокій мій!