День 223 з 365
2 Хр 16:1–18:34, 1 Пет 2:11–25, Йов 3:7–17
Старий Заповіт
16:1 Трийцять шестого року Асиного царювання вирушив Бааса, царь Ізраїлський, на Юдею й почав утведжувати Раму, щоб нїхто нї відходив від Аси, царя Юдейського, нї приходив.
16:2 Тодї взяв Аса срібло та золото з скарбівень дому Господнього та дому царського, й послав до Бенадада, царя Сирийського, що жив у Дамаску, кажучи:
16:3 Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем; оце я посилаю тобі срібла та золота: візьми та покинь твою спілку з Баасою, царем Ізраїлським, щоб він відступився від мене.
16:4 І послухав Бенадад царя Аси, й послав військових начальників, що були в його, проти міст Ізраїлських, і вони спустошили Йон і Дан, та Авелмаїм, і всї запаси в городах Нефталїєвих.
16:5 Як перечув про це Бааса, то й перестав утверджувати Раму, й залишив свою роботу.
16:6 А царь Аса зібрав усїх Юдеїв, і вони повивозили з Рами каміння та деревню, що вживав Бааса до утверджування, й укріпив із їх Гиву та Масфу.
16:7 В той час прийшов віщий Ананїй до Аси, царя Юдейського, й сказав йому: За те, що ти поклав надїю на царя Сирийського, а не на Господа, Бога твого, спаслось військо царя Сирийського від твоєї руки.
16:8 Чи ж не були Етіопії та Ливії в білшій силї, та з колесницями, й многочисленими їздецями? Але позаяк ти покладав надїю на Господа, то він віддав їх у руку твою,
16:9 Бо ж очі Господнї обіймають усю землю, щоб піддержувати тих, що їх серце цїлковито йому віддане. Ти нерозсудливо зробив тепер. За се будуть від сього часу в тебе війни.
16:10 І розсердився Аса на пророка, й вкинув його в тюрму, бо розгнївався за се на його; тїснив Аса в той час і многих із народу.
16:11 А дїї Асині, перші й останні, записані в книзї про царів Юдейських та Ізраїлських.
16:12 І став Аса нездужати на ноги трицять девятого року свого царювання, а хороба його дійшла до верхнїх часток тїла; але він в своїй слабостї шукав не Господа, а лїкарів.
16:13 І спочив Аса з батьками своїми, й помер сорок першого року царювання.
16:14 І поховали його в гробовищі, що його спорудив собі в містї Давидовому; й зложили його на ліжку наповненому пахощами й усякими добірними мастями, й спалили їх для його велику силу.
17:1 І став царем замість його син його Йосафат; і був він сильний супроти Ізрайлитян.
17:2 І поставив він військо по усїх міцних містах в Юдеї, і посадив урядників в Юдейському краю і в містах Ефремових, котрі забрав Аса, його батько.
17:3 І був Господь із Йосафатом, бо ходив він переднїйшими дорогами Давида, отця свого, й не шукав Баалів,
17:4 Але шукав Бога батька свого, й поступав по заповідях його, а не по вчинках Ізрайлитян.
17:5 І зміцнив Господь царство в руцї його, й давали всї Юдеї дари Йосафатові, й було в його багато добра й слави.
17:6 А коли серце його стало сьмілїйше на стежках Господнїх, тодї заборонив він висоти й дуброви в Юдеї.
17:7 І послав він третього року свого царювання князїв своїх Бенхаїла й Обадію, й Захарію, й Натанаїла та Михея, щоб навчали народ по містах Юдиних,
17:8 А з ними левітів: Шемаю й Нетанїю, й Зевадїю, й Азаїла, й Шемирамота, й Йонатана, і Адонїю, і Товію, й Тов-Адонїю, а з ними Елишаму і Йорама, сьвященників.
17:9 І вони вчили в Юдеї, маючи при собі книгу закону Господнього, й обходили всї міста в Юдеї й навчали народ.
17:10 І був страх Господень на всїх царствах країв, що навкруги Юдеї, й не воювались з Йосафатом.
17:11 І Филистії приносили Йосафатові дари, а на податки срібло; так само й Араби приганяли йому баравів сїм тисяч сїмсот та козлів сїм тисяч сїмсот.
17:12 І підносився Йосафат все висше в гору й побудував в Юдеї твердинї та міста запасові.
17:13 Багацько було в його запасу по містах Юдейських, а в Ерусалимі людей войовничих та хоробрих.
17:14 І оце спис їх по їх поколїннях, що були в Юди старшинами над тисячами: Адна начальник, а в його добірних мужів триста тисяч;
17:15 Побіч його Йоханан начальник, а в його двістї вісїмдесять тисяч;
17:16 За ним Амасія Зіхрієнко, присьвятивши й себе Господеві, а в його двістї тисяч мужів хоробрих.
17:17 У Бенямина: дужий воін Елїяда, а в його узброєних сагайдаком та щитом двістї тисяч;
17:18 За ним Егозавад; і в його сто вісїмдесять тисяч узброєних воінів.
17:19 Оце ті, що служили цареві, окрім тих, що їх царь розставив по утверджених городах у всїй Юдеї.
18:1 І мав Йосафат велике багацьтво й славу; і поріднився він із Ахабом.
18:2 І пійшов він у кілька років до Ахаба в Самарию; й порізав Ахаб про його та про людей, що були при йому, багато овець та волів, і намовляв його йти на Рамот Галаадський.
18:3 І говорив Ахаб, царь Ізраїлський, Йосафатові, цареві Юдейському: Пійдеш зо мною на Рамот Галаадський? І відказав той йому: Як ти, так і я, — як твій народ, так і мій народ; ійду з тобою на війну!
18:4 І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Спитай сьогоднї, що скаже Господь.
18:5 І зібрав царь Ізраїлський пророків чотириста чоловіка й сказав їм: Чи йти нам війною на Рамот Галаадський, чи понехати се? Вони сказали: Йди, а Бог віддасть його в цареву руку.
18:6 Та сказав Йосафат: Чи нема тут ще Господнього пророка? Спитаємо й в його.
18:7 І відказав царь Ізраїлський Йосафатові: Е ще один чоловік, щоб через його можна запитати Господа, але я не люблю його, бо він не пророкує менї доброго, а завсїди пророкує лихе; — се Михей Емблаєнко. І сказав Йосафат: Не говори бо так, царю.
18:8 І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Побіжи швидко за Михеєм Емблаєнком.
18:9 Царь же Ізраїлський та Йосафат, царь Юдейський, седїли, кожний на свойму престолї, одягнені в царські ризи; вони седїли на майданї коло воріт Самариї, а всї пророки віщували перед ними.
18:10 І зробив собі Седекія Хенааненко залїзні роги і сказав: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, доки не вигубиш їх.
18:11 І всї пророки пророкували те ж саме, кажучи: Йди на Рамот Галаадський; пощаститься тобі, і віддасть його Господь в руку цареві.
18:12 Посланець же, що пійшов кликати Михею, казав йому: От пророки в один голос віщують добро цареві; нехай би й твоє слово було таке ж, як кожного з їх; виречи й ти на добре.
18:13 І сказав Михей: Як жив Господь, — що скаже менї мій Бог, те я виречу.
18:14 І прийшов він до царя, і сказав до його царь: Михею, чи йти нам войною на Рамот Галаадський, чи здержатись? І відказав той: йдїть, буде вам вдача, й вони будуть віддані в ваші руки.
18:15 І сказав до його царь: Ще раз заклинаю тебе, щоб ти не говорив менї нїчого, окрім правди, іменем Господнїм!
18:16 Тодї сказав Михей: Я бачив усїх синів Ізрайлевих, розсипаних по горах, неначе вівцї, що нема в їх пастуха, — і рече Господь: Нема в їх пана; нехай кожний вернеться в мирі до своєї господи.
18:17 І промовив царь Ізраїлський до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, що він не пророкує менї нїчого доброго, а тільки недобре.
18:18 І промовив Михей: Так вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, седячого на престолї свойму, і все військо небесне стояло по праву й по лїву руку його,
18:19 І промовив Господь: Хто б підманив Ахаба, царя Ізраїлського, щоб він пійшов і наклав головою в Рамотї Галаадському? І один казав так, другий говорив инак.
18:20 Тодї виступив один дух і став перед лицем Господа, й промовив: Я підманю його. І спитав його Господь: Чим?
18:21 Той же сказав: Я пійду й буду духом неправди в устах усїх пророків його. І рече він: Ти намовиш його й вдасться тобі; ійди і вчини так.
18:22 І оце тепер попустив Господь духові неправди ввійти в уста сих пророків твоїх, але Господь вирік недобре про тебе.
18:23 І приступив Седекія Хенааненко і вдарив Михея по щоцї та й промовив: Якою ж то дорогою відійшов від мене дух Господнїй, щоб говорити в тобі?
18:24 І сказав Михей: Ось взнаєшь про се, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись.
18:25 І звелїв царь Ізраїлський: Візьміть Михея та одведіть його до Амона, міського голови, й до Йоаса, сина царевого;
18:26 І скажіть: Так каже царь: вкиньте оцього в тюрму, й харчуйте його хлїбом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі.
18:27 І промовив Михея: Коли ти вернешся в мирі, то не Господь говорив через мене: І додав: Слухайте се, всї люде!
18:28 І пійшов царь Ізраїлський і Йосафат, царь Юдейський, на Рамот Галаадський.
18:29 І сказав царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду в битву, а ти одягнись в свою царську одежу. І переодягся царь Ізраїлський, і виступили до бою.
18:30 Царь же Сирийський дав приказ своїм начальникам над колесницями, кажучи: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, а тільки на одного царя Ізраїлського.
18:31 І як отамани колесниць углядїли Йосафата, то подумали: Се царь Ізраїлський, й обступили його, щоб на його вдарити. Але Йосафат крикнув, і Господь став йому до помочі, і відхилив їх Бог від його.
18:32 Скоро ж побачили начальники колесниць, що то не царь Ізраїлський, то одвернулись від його.
18:33 Тим часом один чоловік випадком натягнув свого лука і поранив царя Ізраїлського кріз щілини панциря. І сказав він до візника: Поверни назад та вези мене від війська, бо я поранений.
18:34 Але битва того дня збільшувалась, і царь Ізраїлський стояв на колесницї насупротив Сирийцїв до вечора, та й вмер при заходї сонця.
Новий Заповіт
11 Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
12 і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
13 Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
14 чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
15 Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
16 яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
17 Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
18 Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
19 Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
20 Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
21 На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
22 котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
23 котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
24 котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого „ранами сцїлились‟.
25 Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.
Мудрість
7 О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8 Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день, та готові й дракона розбудити!
9 Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10 За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11 Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12 Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13 Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14 З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15 Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16 Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17 Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.