День 226 з 365

2 Хр 23:1–24:27

23:1 Але сьомого року набрав Йодай сьміливостї і прийняв до спілки начальників над сотнями: Азарію, сина Ерохамового, й Ізмаїла, сина Егохананового, і Азарію, сина Обедового, й Маасею, сина Адаіїного, та Елишафата, сина Зихриного.

23:2 І перейшли вони Юдею та й зібрали левітів із усїх городів Юдейських, і голов поколїнь Ізрайлевих, і прийшли в Ерусалим.

23:3 І зложив увесь збір у дому Божому вмову з царем. І сказав їм Йодай: Оце син царів повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових.

23:4 Ось що ви вчинїть: третина вас, що приходять в суботу, з сьвященників та левітів, буде за воротарів коло порогів,

23:5 А третя частка при домі царському, третя же частка коло брами Есод, а ввесь народ в сїнях дому Господнього.

23:6 І нехай нїхто не входить у дім Господнїй, окрім сьвященників та левітів, що служать. Вони можуть увійти, бо висьвячені, а ввесь народ нехай стоїть на сторожі Господнїй.

23:7 І нехай левіти обступлять царя звідусїль, кожний з зброєю своєю в руцї своїй, і хто входити ме в храм, того нехай вбивають. І будьте коло царя, коли він входити ме й виходити ме.

23:8 І зробили левіти й усї Юдеї, що звелїв Йодай сьвященник; і забрав кожний своїх людей, що приходили в суботу, разом із тими, що відходили в суботу, бо сьвященник Йодай не пускав тих черг, що вже змінились.

23:9 І роздав сьвященник Йодай начальникам над сотнями списи та малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому;

23:10 І повставляв увесь народ, кожного з зброєю його в руцї його, від правого угла храму до лївого угла храму, коло жертівника й коло дому, навкруги царя.

23:11 І вивели царевича й надїли на його вінець та прикраси, й постановили його царем; і помазали його Йодай та сини його, й сказали: Нехай живе царь!

23:12 І почула Готолїя клик народу, що збігався та викликував цареві, й вийшла до народу в дім Господнїй.

23:13 І поглянула, — аж ось стоїть царь на своїй підвишцї при входї, і князї й труби коло царя, а ввесь народ землї радїє, і трублять в труби, а сьпівцї славлять на приборах музичних. І роздерла Готолїя одежу свою, й закричала: Зрада, зрада!

23:14 І покликав сьвященник Йодай начальників над сотнями, що правили військом, і сказав їм: Виведїть її геть за двір, а хто пійде слїдом за нею, буде зарубаний мечем. Бо сьвященник звелїв, щоб не вбивали її в домі Господньому.

23:15 І перепустили її, але як вона прийшла до ввіходу кінської брами дому царського, то там вбили її.

23:16 І вчинив Йодай вмову між собою й усїм народом та царем, щоб їм бути народом Господнїм.

23:17 І пійшов увесь народ у божницю Баала, й збурили її, й жертівники її, й ідолів її порозбивали, а Маттана, жерця Баалового, вбили перед жертівниками.

23:18 І віддав Йодай службу в домі Господньому сьвященникам та левітам, (і відновив щоденну чергу сьвященників і левітів), як призначив Давид в домі Господньому, щоб приносити всепаленнє Господеві, як написано в законї Мойсейовому, з радощами та пісьнями, заведеними Давидом.

23:19 І поставив він воротарів коло брам дому Господнього, щоб нїхто нечистий від чого небудь не міг входити.

23:20 І забрав начальників над сотнями, й дуків та старшину в народї, і ввесь народ землї, і проводив царя з дому Господнього, та й перейшли через верхні ворота в дім царський, й посадили царя на царський престол.

23:21 І радїв увесь народ в землї і місто заспокоїлось. А Готолїю зарубали мечем.

24:1 Сїм років було Йоасові, як став царем, а сорок років царював він у Ерусалимі; мати його звалась Зивія з Берсабиї.

24:2 І чинив Йоас що було до вподоби Господеві по всї днї сьвященника Йодая.

24:3 І взяв йому Йодай дві жінки, й мав він від їх синів і дочок.

24:4 Після того забажало серце Йоасове поновити дом Господень.

24:5 І зібрав він сьвященників та левітів і сказав їм: Ійдїть по містах Юдейських і збірайте з усїх Ізрайлитян срібло задля піддержки дому Бога вашого рік за роком, і присьпішіть се дїло. Але левіти не квапились.

24:6 І покликав царь Йодая, їх голову й сказав йому: Чом ти не вимагаєш від левітів, щоб вони приносили з Юдеї та Ерусалиму данину постановлену Мойсейом, слугою Господнїм, та збором Ізрайлитян на намет громадський?

24:7 Бо безбожна Готолїя та її сини обдерли дом Божий і все присьвячене для дому Господнього вжили для Баалів.

24:8 І звелїв царь, і зробили одну скриньку, й вмістили її при ввіходї в дом Господнїй знадвору.

24:9 І оповістили по Юдеї та Ерусалимі, щоб зносили Господеві данину, що її Мойсей, слуга Божий, наложив на Ізрайлитян у пустинї.

24:10 І зрадїли всї старшини і ввесь народ, і зносили та складали в скриню доти, доки вона не стала повна.

24:11 А коли наставав час, що скриню приносили через левітів до урядників царських, і коли вони бачили, що там багато срібла, тодї приходив писар царський та довірений первосьвященника, й висипали зо скринї, й відносили її, та й ставили на своє місце. Так робили вони по всяк день і зібрали силу срібла.

24:12 І віддавали його царь та Йодай виконувачам робіт при домі Господньому, а вони наймали камянотесів та теслїв до понови дому Господнього, і ковалїв та гамарників до піддержування дому Господнього.

24:13 І робили майстрі, й доверушувалась понова їх руками, й привели дом Божий до належного стану й скріпили його.

24:14 А коли все скінчили, то принесли цареві та Йодаєві останок срібла; й пороблено з його посуд для дому Господнього, посуд до служби й до всепалення, чаші та инчий золотий та срібний посуд. І приносили всепалення в домі Господньому безперестанно, доки жив Йодай.

24:15 І постарівся Йодай і, поживши доволї, помер; сто трийцять років було йому, як він умер.

24:16 І поховали його в Давидовому містї при царях, бо він чинив добре в Ізраїлї, для Бога й для дому його.

24:17 Та після Йодаєвої смертї поприходили князї Юдейські, підлещуючись до царя; і царь почав їх слухати.

24:18 І покинули дім Господа, Бога батьків своїх, і стали служити в посьвячених гаях ідолам, — і був гнїв Господень на Юду та Ерусалим за цю їх провину.

24:19 І посилав до їх пророків, щоб навернути їх до Господа, й вони вмовляли їх, але ті не слухали.

24:20 І найшов Дух Божий на Захарію, сина сьвященника Йодая, і став він на вишинї перед народом і промовив до їх: Так говорить Господь: Чом ви нарушуєте прикази Господнї? Не вийде воно вам на хосен; і коли ви покинули Господа, то й він вас покине.

24:21 І змовились проти його, і вбили його каміннєм, по приказу царя, в дворі дому Господнього.

24:22 І не спогадав царь Йоас на добродїйство, що вчинив йому Йодай, батько його, і вбив сина його. І як він умірав, то сказав: Нехай бачить Господь і нехай відплатить!

24:23 А коли минув рік, виступило проти його військо Сирийське, і прийшли в Юдею й в Ерусалим, і повбивали споміж народу всїх старшин у народї, а ввесь здобуток, забраний в їх, послали цареві в Дамаск.

24:24 Хоч військо Сирийське прийшло було в невеликому числї людей, та Господь віддав в їх руку превелике множество за те, що покинули Господа, Бога батьків своїх. Та й над Йоасом вчинили вони суд;

24:25 Як вони вийшли від його, лишаючи його в тяжкій хворобі, то слуги його вчинили змову проти його за кров сина Йодаєвого, сьвященника, й вбили його в постелї його, і він умер. І поховали його в Давидовому містї, та не поховали його в царському гробовищі.

24:26 Ті ж, що вчинили змову проти його, були: Завад, син Шимеати Аммонїйки, та Егозавад, син Шимрити Моабійки.

24:27 Про синів його і про многі пророцтва проти його, та про будови коло дому Божого написано в книзї царів. І став царем син його Амасія замість його.

1 Пет 5:1–14

1 Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:

2 пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця;

3 анї пануйте над народом, а взором будьте стада;

4 і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.

5 Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо „Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать.‟

6 Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;

7 всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.

8 Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;

9 проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.

10 Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно).

11 Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.

12 Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте.

13 Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій.

14 Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христї Ісусї. Амінь.

2 Пет 1:1–11

1 Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

2 благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

3 Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

4 чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

5 то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

6 а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

7 а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

8 Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

9 У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

10 Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

11 Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Йов 4:1–21

1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:

2 Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?

3 Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;

4 Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.

5 Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.

6 Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?

7 Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?

8 Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.

9 Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.

10 Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;

11 Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.

12 І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.

13 Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,

14 Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;

15 І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.

16 І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:

17 Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?

18 Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;

19 А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.

20 Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.

21 А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.