День 257 з 365
Іс 9:1–10:34, 1 Кор 1:1–31, Йов 13:8–19
Старий Заповіт
9:1 Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську.
9:2 Люд, що в темряві блукає, зʼуздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.
9:3 Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять.
9:4 Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його — ти поторощиш, як за Мидияма.
9:5 Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі.
9:6 Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.
9:7 Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.
9:8 Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї,
9:9 Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ — Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють:
9:10 Опала цегла, — побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, — заступимо її кедриною.
9:11 І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його:
9:12 Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.
9:13 Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає.
9:14 І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня:
9:15 Старець і знатний се — голова; а пророк, що вчить неправди, се — хвіст.
9:16 Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести — погибнуть.
9:17 Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута.
9:18 Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь.
9:19 Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня; чоловік не пощадить і брата свого.
9:20 Різати муть управо, та й будуть голодні; будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі; кожен їсти ме тїло, руки в себе:
9:21–22 Манассій — Ефраїма, Ефраїм же Манассію, а оба разом — Юду. Та й тодї ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.
10:1 Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди,
10:2 Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати.
10:3 Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші?
10:4 Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута.
10:5 О, Ассур — він палиця мого гнїву, а кий в руцї його — се моя досада!
10:6 Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити.
10:7 Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його — вигубити й викоренити не трохи ще инших народів.
10:8 Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі.
10:9 Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск?
10:10 Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї!
10:11 Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її?
10:12 Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його!
10:13 Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велит;
10:14 І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув.
10:15 Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!
10:16 За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня.
10:17 Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.
10:18 І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він — умираючим чахотником;
10:19 А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе.
10:20 І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого.
10:21 Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.
10:22 Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.
10:23 І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах.
10:24 Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:
10:25 За малий час, за дуже малий — промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.
10:26 І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.
10:27 І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його — з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.
10:28 Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.
10:29 Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.
10:30 Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!
10:31 Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають.
10:32 Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському.
10:33 Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі — на землю повалені,
10:34 Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана.
Новий Заповіт
1 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,
2 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:
3 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
4 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,
5 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,
6 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,
7 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,
8 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.
9 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.
10 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були зʼєднані в одному розумінню і в одній мислї.
11 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.
12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.
13 Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?
14 Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,
15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.
16 Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.
17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.
18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.
19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.
20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?
21 Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.
22 Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,
23 ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,
24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:
25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.
26 Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;
27 нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,
28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,
29 щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.
30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,
31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.
Мудрість
8 Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?
9 А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?
10 Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.
11 Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?
12 Упомини ваші, як попіль, покрепи ваші — покрепи глиняні.
13 Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.
14 Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?
15 Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
16 А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
17 Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушами вашими:
18 Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
19 Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.