День 256 з 365

Іс 6:1–8:22

6:1 В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.

6:2 Кругом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.

6:3 І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!

6:4 І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.

6:5 І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!

6:6 На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;

6:7 І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.

6:8 І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!

6:9 І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;

6:10 Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.

6:11 І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.

6:12 І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.

6:13 І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того.

7:1 І було за царя Юдейського Ахаза Йоатаменка, сина Озіїного, виступав Резин, царь Сирийський, та Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, та не здолїли його здобути.

7:2 Як же сповіщено Давидовому домові: ось Сирийцї розтаборились в землї Ефраїмовій, тодї затремтїло в його й в його люду серце, як тремтить гаєве дерево перед вітром.

7:3 Господь же сказав до Ісаїї: Ійди на зустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ясуб, на край водопроводу з верхнього ставу на Шаповаловому шляху,

7:4 Та й промов до його: Бувай обачен і спокоєн; не лякайсь і нехай не заниває в тебе серце перед оттими двома недогарками-головнями, дарма, що так лютує Резин із Сирийцями та з Ремалїєнком.

7:5 Сирия бо, Ефраїм та Ремалїєнко задумали проти тебе ось яке лихо:

7:6 Двиньмо проти Юди, та зворушмо його й звоюймо його, й настановимо над ним царем сина Табеїлового.

7:7 Та Господь Бог ось як говорить: Нїчо з того не буде й воно так не станеться;

7:8 Бо Дамаск — голова Сириї, а Резин — голова в Дамаску, а через шістьдесять і пять год Ефраїм перестане бути народом;

7:9 А Самария — голова Ефраїмова, а Ремалїєнко — голова Самариїна. Як ви не вірите, так і не остоїтесь.

7:10 І говорив далїй Господь Ахазові:

7:11 Проси знаку собі в Господа, Бога твого, глибоко зпід землї, або високо знад землї.

7:12 Ахаз же відказав: Не просити му й не буду Господа спокушувати.

7:13 Тодї сказав (Ісаїя): Слухай же, доме Давидів: Мало з вас докучати людям, щоб іще й мойму Богові докоряти?

7:14 Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами).

7:15 Молоком та медом буде він жити, аж буде вміти лихе відпихати, а добре вибірати.

7:16 Але перш, нїж те хлопя навчиться лихе відпихати, а добре вибірати, буде та земля, що її лякаєшся, полишена обома своїми царями.

7:17 Но й на тебе й на народ твій та на твою родину напустить Господь такі днї, яких не було з того часу, коли Ефраїм одпав од Юди, — напустить царя Ассирийського.

7:18 І накличе тодї Господь овади з Ниливого рукава в Египтї та бжоли з землї Ассирийської, —

7:19 І налетять вони та й осядуться всї по байраках та по скеляних щілинах і скрізь по тернових кущах та деревах.

7:20 І пообголює тодї Господь бритвою, найнятою по тім боцї Евфрату, царем Ассирийським, голову й волоссє над ногами, ба й саму бороду.

7:21 І буде того часу: хто держати ме одну корову та дві вівцї,

7:22 Надоювати ме від них стільки молока, що їсти ме масло; маслом та медом харчити меться кожен, хто ще зостанеться в тій країнї.

7:23 І буде того часу таке: всюди, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібних, поросте там тернина та глоги колючі.

7:24 Хиба з стрілами та луками ходити муть туди, бо вся земля заросте самими тернами та бодяками.

7:25 І нї на одно узгіррє, що їх сапами сапали, не зважишся пійти, боючись тернини й бодяків колючих; виганяти муть туди хиба воли, та дріб буде їх топтати.

8:1 І рече до мене Господь: Возьми великий звиток та й напиши на йому розборчиво письмом людським: „Квапся луп здирати, бери хутко користь.‟

8:2 І взяв я надїйних сьвідків: сьвященника Урію та Захарію, сина Барахіїного, —

8:3 І приступив я до пророкинї, й завагонїла вона й вродила сина. І сказав менї Господь: Дай йому імя: „квапся луп здирати, бери хутко користь‟;

8:4 Перше бо, нїж хлопя зʼуміє вимовити „тату й мамо‟, заберуть скарби Дамаску й луп із Самариї перед царем Ассирийським.

8:5 І говорив дальше до мене Господь;

8:6 За те, що сей люд нїзащо собі має тихі води Силоамські та вподобав собі Резина й Ремалїєнка,

8:7 Нашле на його Господь води ріки великої й бурливої, нашле царя Ассирийського й всю його силу, й прибуде вона в усїх руслах своїх і виступить із усїх берегів своїх;

8:8 І розпливесь по Юдеї, підіймаючись що-раз висше, й сягати ме аж по шию; й розпростерті крила його сягати муть через усю ширину землї твоєї, Еммануїле.

8:9 Ворогуйте собі, народи, та тремтїть; вважайте, всї далекі землї! Вʼоружуйтесь, та тремтїть; заперізуйтесь до бою, але дрожіть!

8:10 Складайте задуми, та вони в нїщо обернуться; виповідайте їх словом, та воно не збудесь, бо се — з нами Бог!

8:11 Бо ось що говорив менї Господь, поклавши на мене руку, й вкладаючи менї на серце, не ходити дорогою сього народу, — і промовив:

8:12 Не говоріть: „Змова‟! бо народ сей все змовою вважає; не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь.

8:13 Бога сил небесних — його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати!

8:14 Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму.

8:15 І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть — розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені.

8:16 Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх.

8:17 От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.

8:18 Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі!

8:19 Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, — то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерцїв про живих питати?

8:20 Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, — як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.

8:21 І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні; а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати.

8:22 Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, — а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть. Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.

Рим 16:1–24

1 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях,

2 щоб прийняли її в Господї, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому менї.

3 Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї,

4 (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву.

5 Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа.

6 Витайте Марию, що трудилась багато для нас.

7 Витайте Андроника та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа.

8 Витайте Амплия, любого мого в Господї.

9 Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї.

10 Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових.

11 Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї.

12 Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господї, витайте Персиду любу, що багато трудилась в Господї.

13 Витайте Руфа, вибраного в Господї, і матїр його й мою.

14 Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів.

15 Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всїх сьвятих з ними.

16 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові.

17 Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них.

18 Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

19 Бо слухняність ваша до всїх дійшла; тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе.

20 Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.

21 Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.

22 Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се.

23 Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, доморядник городський, і Кварт брат.

24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.

Пс 109:1–31

1 Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи!

2 Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.

3 Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.

4 За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.

5 А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.

6 Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.

7 Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.

8 Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!

9 Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!

10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!

11 Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!

12 Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!

13 Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!

14 Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!

15 Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!

16 Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.

17 Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!

18 Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!

19 Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!

20 Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.

21 Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!

22 Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.

23 Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.

24 Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.

25 І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.

26 Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!

27 Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.

28 Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!

29 Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.

30 Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.

31 Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.