День 265 з 365

Іс 32:1–34:17

32:1 Буде час, що на царстві седїти ме правий, та й князї його правити муть по закону;

32:2 Кожен з них буде, мов затула од вітру й захист в негоду; мов джерела води в пустинї й тїнь від високої скелї в землї безводній.

32:3 Очі видющих не будуть закриватись, і уші слухаючих будуть уважні.

32:4 І серце легкодушних вміти ме розважати, й недорікі язики говорити муть ясно.

32:5 Безглуздого не будуть тодї величати поважним, а про зрадливого не скажуть, що він чесний.

32:6 Ледарь бо безглуздий говорить безглуздо, та й серце його мислить про беззаконство, щоб поступати скрито; зневажати Господа, видерти хлїб голодному, та відоймити напій жаждущому.

32:7 У зрадливого дїяльність пагубна: він задумує зраду, щоб погубити бідаху словом ложним, яке б нї було його право!

32:8 Чесна ж людина про чесне гадає й твердо стоїть при всьому, що чесне.

32:9 Ви ж, жіноцтво, богацтвом безпечне! станьте, послухайте голосу його; дочки безжурні, прихилїть слух до словес моїх:

32:10 По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні! не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде.

32:11 Здрогнїтесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні! скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)!

32:12 Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, — про лозу виноградню, (колись) уроджайну.

32:13 На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.

32:14 Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,

32:15 Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.

32:16 Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.

32:17 І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить — спокій й безпеку вовіки.

32:18 Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.

32:19 Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.

32:20 Блаженні ж ви, що сїєте понад усї води, й випускаєте туди вола й осла.

33:1 Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.

33:2 Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!

33:3 Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,

33:4 І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.

33:5 Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.

33:6 І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.

33:7 Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.

33:8 Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто — нїщо люде в його.

33:9 Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.

33:10 Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.

33:11 Вагонїєте від сїна, — вродите солому; подих ваш — огонь, він же й пожере вас.

33:12 І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.

33:13 Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.

33:14 Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?

33:15 А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,

33:16 Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.

33:17 Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;

33:18 Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?

33:19 Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.

33:20 Подивися на Сиона, — се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.

33:21 Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.

33:22 Бо Господь — суддя нам, Господь — законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.

33:23 Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.

33:24 І нїхто з осадників не скаже: „я не здужаю‟, а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.

34:1 Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила!

34:2 Загорівсь бо гнїв Господень на всї народи, й досада його — на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;

34:3 Щоб їх повбивано й порозкидано; трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.

34:4 І зотлїє все військо небесне, й небо звинеться, мов звиток книжний, і військо його поспадає, як лист із лози виноградної спадає, та як зовялий лист із смокви.

34:5 Бо, наче упився (досадою), меч мій на небі; і ось, він сходить тепер суддею на Едом, і на народи, що на них я проклін наложив.

34:6 Меч Господень пересякне кровю, потучнїє від жиру, од крові з баранів та козлів, від їх почнього туку; в Босорі справить Бог сю жертву й велику різанину в землї Едома.

34:7 Буйволи впадуть з ними, телята з волами, земля впється їх кровю, й порох від тука стучнїє.

34:8 Бо надходить день Божої пімсти, час відплати за Сиона.

34:9 Ріки його візьмуться смолою, а порох у йому — сїркою, і стане земля в йому горіющою смолою;

34:10 І нї в день, нї в ночі не вгасати ме, вічно буде підніматись дим із неї, та й від роду до роду лежати ме степом безплідним; по віки вічні нїхто не ходити ме по нїй.

34:11 Пеликан з їжаком заволодїють нею, та пугач з вороном оселяться на нїй, і протягнуть, неначе, по нїй шнур до спустошення й вагу, щоб у нїщо її обернути.

34:12 Нїкого не буде з тих значніх, що їх за царів вибірали, і всї князї їх будуть — нїчо.

34:13 І позаростають двори її тернівками; кропивою та бодяками — твердинї її; будуть жити в нїй шакалі, а струсї гнїзда собі мостити.

34:14 І коти дикі будуть із шакалями там зустрічатись, а рогаті духи один із одним перекликатись; там нічна мара буде оддихати, і знайде собі впокій.

34:15 Там крилата гадюка гнїздитися буде на яйцях, виводити ме дїти й під себе збірати, та й яструби будуть там збіратись один до одного.

34:16 Відшукайте колись в (сїй) книзї Господнїй та прочитайте; нї одно із сього не залишить прийти, та й не переміниться одно другим. Його бо самого уста се повелїли, й його самого дух збере їх.

34:17 Сам він кидав їм жереб, і його рука роздїлила їм її під міру; по віки будуть вони володїти нею, від роду й до роду жити муть на нїй.

1 Кор 9:1–17

1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?

2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.

3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене.

4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити?

5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?

6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?

7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?

8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?

9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?

10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.

11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?

12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не зʼупинити як небудь благовістя Христового.

13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.

14 Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.

15 Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.

16 Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!

17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.

Пс 113:1–9

1 Аллилуя! Хвалїте, слуги, Господа, хвалїте імя Господнє!

2 Благословенне імя Господа від нинї по віки вічні.

3 Від сходу сонця до його заходу да хвалять імя Господа!

4 Високо над народами Господь, над небесами слава його.

5 Хто як Господь, Бог наш, що живе на висотах,

6 Що нахиляється, щоб поглянути на небеса і на землю?

7 Що з пороху піднімає мізерного чоловіка, з болота підносить бідного,

8 Щоб посадити його поміж благородними, між благородними народа свого?

9 Що дає неплідній жити в домі, як щаслива синів мати.