День 270 з 365

Іс 44:1–45:25

44:1 А тепер слухай, кметю мій, Якове й вибраний мій, Ізраїлю.

44:2 Так говорить Господь, що тебе вибрав і зʼобразовав, та допомагав тобі, відколи мати на сьвіт народила: Не бійся, мій кметю Якове, любий, вибраний Ізраїлю;

44:3 Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло; вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство.

44:4 І будуть рости, як би в зільнику, як верба над водою.

44:5 Один скаже: Я — Господень, назве себе імям Якова, а инший напише своєю рукою: Я — Господень, і прізве себе імям Ізраїля.

44:6 Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній; крім мене нема Бога.

44:7 Хто ж бо рівня менї? нехай виступить, скаже й за порядком розповість усе з того часу, як я сотворив людей в давнину, та нехай звістить, що постане, що буде.

44:8 Не бійтесь і не лякайтесь. Хиба ж я з давна не вістив, не прорікав вам? Ви сьвідки мої. Чи ж є ще Бог крім мене? Нї, нема иншої твердинї; я нїякої не знаю.

44:9 Ті, що роблять боги — всї вони ледачі; а найлюбійші їм не приносять нїякої користї; на се вони самі собі сьвідками. Вони нїчого не бачать і не розуміють, тим то вони й осоромляться.

44:10 Хто зробив бога й вилив ідола, що з його хісна нема?

44:11 Всї спільники в тому окриються соромом, бо й самі містецї — вони ж ізміж людей; нехай би всї зібрались і стали; вони злякаються й застидаються.

44:12 Коваль робить із залїза сокиру при огнї з вугля; та при тому оброблює й його, й працює над ним сильною рукою, а з голоду аж упадає на силах; не пє води, з утоми вмлїває.

44:13 Тесля, шнур напявши, значить міру; гострим знарядом обзначує дерево; потім оброблює його стругом та заокруглює, і так витворює подобину людини гарного виду, щоб уставити його в домі.

44:14 Він зрубує собі кедри, бере дуба, чи сосну, що йому в дуброві знадобляться, або ясеня, що самий його насадив, а дощик зростив;

44:15 Се служить йому за топливо й про огріток, запалює огонь і пече хлїб собі. Та з того ж самого вироблює він і бога й бє перед ним поклони; вироблює ідола, й припадає перед ним навколїшки.

44:16 Частину він спалить ув огнї; при другий частинї пече печеню й їсть до ситу та гріється, й приговорює: добре я загрівся, почув тепло від огню.

44:17 А з останку дров робить собі бога, ідола свого; бє поклони перед ним, припадає ниць перед ним, молиться до його й говорить: Спаси мене, бо ти бог мій!

44:18 Не знають бо й не бачать, бо їм очі затулено, щоб слїпом слїпували, й однято розум.

44:19 І не візьме собі такий до серця, нема в його стілько знання й розуму, щоб собі сказати: Та ж половину з того спалив я в огнї, а на жарі спік хлїб та печеню і зʼїв те; хиба ж тепер із останку зроблю собі гидоту? Хиба стану бити поклони перед полїном?

44:20 Він уганяє за порохом, серце завело його на манївцї, і тяжко йому приходиться, визволити душу свою й сказати; а може се омана в правицї моїй?

44:21 Згадай про се, Якове й Ізраїлю, ти ж бо — раб мій; я тебе приспособив собі; ти слуга мій, Ізраїлю; не забувай же про мене!

44:22 Розжену, мов туман, твої беззаконня, мов ту хмару, — гріхи твої.

44:23 Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло; викликайте, глибинї земні; зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми; відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.

44:24 От, що говорить Господь, що викупив тебе та приспособив тебе з малку, з лоня матїрнього: Я — Господь: я сотворив усе; я один розпростер небеса й своєю силою утвердив землю;

44:25 Я обертаю в нїщо ворожбу віщунів льживих; відкриваю безглузддє чарівників; прогоню в зад тих мудрецїв, і виявлюю, що все знаннє їх — дурощі;

44:26 Я розбуджую слово у слуги мого; я се чиню, що віщування посланцїв моїх вірно спевняються; се я говорю Ерусалимові: Ти знов заселишся, а містам Юдиним: Ви будете одбудовані й розвалища ваші я відстановлю;

44:27 Я велю глибенї: зʼсякни, й ріки твої я висушу;

44:28 Я скажу Кирові: Мій пастирю, й вволить він волю мою, та й скаже Ерусалимові: будеш одбудований, а храму: будеш знов построєний!

45:1 Так говорить Господь до помазанника свого Кира: Я піддержувати му тебе за праву твою руку, щоб покорити тобі народи, й познімаю пояси з чересел у царів, щоб повідчинялись перед тобою брами й ворота не зачинялись.

45:2 Я пійду поперед тебе й вирівняю гори, поторощу мідяні двері й поломлю засови залїзні;

45:3 Пооддаю тобі поховані в темнотї скарби й скриті багацтва, щоб ти взнав, що я Господь, которий назвав тебе по імени, — що я Бог Ізраїля.

45:4 Задля слуги мого Якова й вибраного мого Ізраїля назвав я тебе по імени, пошановав тебе, дарма що ти мене не знаєш.

45:5 Я — Господь, і нема иншого; нема Бога крім мене; я підперезав тебе, хоч ти мене ще й не знаєш,

45:6 Щоб дознались од восходу аж до заходу сонця, що нема понад мене, що я — Господь і нема иншого.

45:7 Я роблю й сьвітло й темряву, посилаю долю й недолю; я, Господь, усе це роблю.

45:8 Кропіте, небеса з гори, й хмари нехай вилиють правду; нехай відчиниться земля й видасть спасителя, й нехай виросте разом правда! Я, Господь, творю се.

45:9 Горе тому, хто перечиться з творцем своїм, — черепок із черепків земних! Чи то ж глина скаже гончареві: Що ти се робиш? твоя робота, наче без рук (зроблена).

45:10 Горе тому, хто отцеві каже: На що сплодив єси? або матері: На що ти вродила?

45:11 Так говорить Господь, сьвятий Ізрайлїв і сотворитель його: Ви питаєте в мене: що станеться з моїми синами, й хочете менї розказувати в дїлї рук моїх?

45:12 Сотворив я землю, создав на нїй й чоловіка; я — моя рука розпростерла небеса, та й усьому воінству їх дав я закон.

45:13 Я підняв його на справедливість і зрівняю всї дороги перед ним. Він мій город збудує, й моїх полонян пустить на волю, та не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваот.

45:14 Ще ж говорить Господь: Праця Египтїїв і торгівля Етиопіїв, і Сабеї високі перейдуть до тебе й стануть твоїми; пійдуть слїдом за тобою, — в кайданах прийдуть, і припадуть ниць перед тобою, й будуть благати тебе, промовляючи: Тілько в тебе Бог, і нема иншого Бога.

45:15 Та й справдї ти єси Бог тайний, Бог Ізрайлїв, Спаситель.

45:16 Всї вони окриються соромом і стидом; всї в купі, що виробляють собі ідолів.

45:17 А Ізраїль спасений буде Господом спасеннєм вічним; ви не зазнаєте стиду й сорому по віки вічні.

45:18 Так бо говорить Господь, сотворитель небес, — він, Бог, що создав землю й приспособив її; він же утвердив її, та й не надармо сотворив її; він приспособив її, щоб на нїй жили: Я — Господь, а иншого нема;

45:19 Я говорив не тайно, не в темнім закутку землї; та й не говорив я родові Яковому: Шкода вам шуката мене; я бо Господь, що виповідає тілько те, що справедливе, що саму правду виявлює.

45:20 Позбірайтесь усї та й прийдїть, приближітеся всї, що спаслись од невірних. Без розуму ті, що носяться з деревяним своїм ідолом, та моляться до такого бога, що не ратує.

45:21 Розсудїте між собою та й скажіть явно: Хто се звістив ще з давен давнезних, хто прорік се наперед? Чи не я ж, — Господь? Крім мене нема другого Бога; — нї, Бога справедливого й спасаючого нема крім мене.

45:22 Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї, бо ж я — Бог, а иншого нема.

45:23 Сам собою я клянуся: — а з уст моїх виходить тілько слово справедливе, слово незмінне, — що передо мною пригинатись буде всяке колїно, та що на моє імя будуть присягатись усї язики.

45:24 Тілько в Господа — ось, як будуть про мене казати — справедливість і сила; до його поприходять, соромлючись, усї, що йому противились.

45:25 Господом стане оправданий і прославлений ввесь рід Ізрайлїв.

1 Кор 12:21–13:13

12:21 Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас.

12:22 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;

12:23 і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.

12:24 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,

12:25 щоб не було роздїлення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.

12:26 І коли терпить один член, терплять з ним усї члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.

12:27 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).

12:28 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

12:29 Хиба всї апостоли? хиба всї пророки? хиба всї учителї? хиба всї сили?

12:30 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?

12:31 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.

13:1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.

13:2 Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.

13:3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).

13:4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,

13:5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;

13:6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;

13:7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

13:8 Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

13:9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.

13:10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

13:11 Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.

13:12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний.

13:13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

Пс 116:1–9

1 Люблю Господа; він бо почув голос мій, благаннє моє;

2 Він бо прихилив до мене ухо своє; буду призивати його по всї днї мої.

3 Обняли мене смертні пута, і підземна тїснота постигла мене; в горю і в тузї я зостарівся.

4 І призвав я імя Господа: Благаю тебе, Господи, спаси душу мою.

5 Благий Господь і справедливий; і милосердний Бог наш.

6 Господь заступає простодушних; я знемігся, і він вирятував мене.

7 Вернись, душе моя, до спокою твого! Бо Господь добродїй твій.

8 Ти бо спас душу мою від смерти, очи мої від слїз, ногу мою від пропастї.

9 Буду ходити перед Господом в країнї живих.