День 277 з 365

Іс 64:1–65:25

64:1 О, коли б ти прорвав небеса й зійшов! гори б таяли від лиця твого,

64:2 Як від жару розтоплюючого, як від огню, що вода кипить від него, щоб імя твоє узнали вороги твої; од лиця твого задрожали б народи.

64:3 Як творив ти страшні дїла, яких ми й не сподївались, і сходив униз, то гори таяли від лиця твого.

64:4 Од віків бо не чували, й до уший не доходило, та й нїяке око не видало иншого Бога крім тебе, що стільки вчинив би тим, що надїються на него.

64:5 Милостиво стрічав єси всякого, хто радо чинив справедливість, і про тебе думав на дорогах своїх. Та ось, ти прогнївився, за те, що ми з давна грішили, і як же нам спастися?

64:6 Всї ми породились — як прокажений, і вся праведність наша — як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.

64:7 І нема, хто б призивав імя твоє, хто б постановив твердо, за тебе держатись; тим то й сховав ти од нас обличчє твоє, та й покинув нас погибати в беззаконнях наших.

64:8 Тепер же, Господи, — та ж ти наш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми — дїло руки твоєї.

64:9 Не гнївайся, Господи, без міри; не згадуй до віку беззаконня наші. Глянь: ми ж усї — народ твій.

64:10 Он, городи сьвятостї твоєї стали пустками; запустїв і Сион, та й Ерусалим спустошений.

64:11 Храм осьвящення нашого й нашої слави, де батьки наші тебе прославляли, згорів у пожарі, і всї дорогоцїнності наші розграбовані.

64:12 Чи то ж іще й після сього будеш здержуватись, Господи, чи все ще будеш мовчати і нас без міри карати?

65:1 Я дав пізнати себе тим, що про мене не питались; мене знайшли такі, що мене не шукали. Ось я! ось я! сказав я народові, що не звав себе моїм іменем.

65:2 По всяк день простягав я руки мої до народу неслухняного, що ходив путями лихими, по своїй вподобі,

65:3 До народу, що мене безнастанно в лице зневажає, бо приносить жертви по садах та палить кадило на цеглї;

65:4 Що седить у гробах, та в печерах ночи проводить; їсть свинину, а гидка юшка в посудах його;

65:5 Що говорить: Стій здалека, не наближуйся до мене, бо я сьвятий проти тебе! Вони — дим їдкий для мого носа, — огонь, що по всяк день горить.

65:6 От, що написано-призначено передо мною: Не буду мовчати, а відплачу, віддам їм у лоно.

65:7 Ваші переступи, говорить Господь, а заразом і беззаконня отцїв ваших, що кадили на горах і по горбищах зневажали мене, й одміряю в лоня їх все, що здавна коїли.

65:8 Так говорить Господь: Коли в виноградньому гронї повно соку, кажуть: Гляди, щоб ти його не вшкодив, бо в ньому благодать; те ж учиню я й задля слуг моїх, щоб не всїх погубити:

65:9 Я виведу з Якова потомство і від Юди наслїдника гір моїх, а внаслїдують те вибрані мої і слуги мої будуть там жити.

65:10 І буде Сарон пасовищем овець, а долина Ахор — місцем спочивку для волів народу мого, що до мене горнувся.

65:11 Вас же, що покинули Господа, забули про сьвяту гору мою, закладаєте столи Гадові, та ладите повну чашу для Мени,

65:12 Вас я обрікаю-віддаю на меч, і всї попадаєте позаколювані, за те, що я кликав, а ви не озивались; говорив, а ви не слухали, і творили зло в очах моїх, та вибирали те, що менї не до вподоби.

65:13 Тим то й говорить Господь Бог: Слуги мої їсти муть, ви ж будете голодувати, слуги мої будуть пити, а вас буде мучити спрага. Раби мої будуть веселі, а вас побивати ме сором;

65:14 Слуги мої будуть сьпівати в радощах серця, ви ж голосити мете задля сердечного смутку й ридати від сокрушеного духа.

65:15 І полишите імя ваше у присягу вибраним моїм; і вбє-вигубить тебе Господь Бог, а вірних слуг своїх назве иншим іменем.

65:16 І хто буде назвою тою себе благословити, того благословляти ме Бог справдешний; а хто покленеться нею на землї, той покленеться Богом правди, — давні бо злиднї пійдуть в непамять і будуть закриті перед очима в мене.

65:17 Ось бо я творю нове небо й нову землю, а попередущі пійдуть в непамять, і не приходити муть на думку.

65:18 Ви ж будете веселитись і радуватись ізза того, що я творю, по віки; я бо обертаю Ерусалим у веселощі, а нарід його в радощі.

65:19 Та й я буду веселитись Ерусалимом і втїшатися людом моїм; і не почується вже там плачу, нї голосїння.

65:20 Там не буде немовлятка нї старця, щоб не дожив повного віку свого; бо й столїток вмірати ме молодиком; хиба грішник, хоч би й столїток, вмірати ме в проклонї.

65:21 І будуть будувати доми й у них жити, й насаджувати виногради й поживати їх плоди.

65:22 Не будуть будувати, щоб инший там жив, та й садити не будуть, щоб хто инший споживав; днї бо в людей моїх будуть довгі, як днї дерева, й вибрані мої будуть довго користуватись працею рук своїх.

65:23 Марно трудитись не будуть, нї дїти роджати на горе; будуть бо родом благословенним од Господа, а з ними й їх потомки.

65:24 І буде так, що перш, нїж вони до мене покликнуть, я озвуся; вони ще промовляти муть, а я вже вислухаю.

65:25 Вовк і ягня будуть пастись укупі, лев буде з волом їсти солому, а змій — землею харчитись: вони не будуть на всїй сьвятій горі моїй нїчого злого нї шкоди чинити, — говорить Господь.

2 Кор 2:1–17

1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.

2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.

3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.

4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.

5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.

6 Доволї такому сієї кари від многих.

7 Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.

8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него.

9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.

10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,

11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.

12 Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,

13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.

14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.

15 Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:

16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?

17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

Пс 118:1–29

1 Прославляйте Господа! Він бо благий, милість його пребуде по віки.

2 Нехай каже Ізраїль, що вічна милість його.

3 Нехай каже дім Аарона, що вічна милість його.

4 Нехай кажуть боячіся Господа, що вічна милість його.

5 З тїсноти кликав я до Господа; Господь вислухав мене, вивів на простір широкий.

6 Господь зо мною, не злякаюсь; що зможе чоловік заподїяти менї?

7 Господь зо мною між помічниками моїми, і я побачу втїху мою над ненавидниками моїми.

8 Лучче вповати на Господа, як покладатись на чоловіка.

9 Лучче вповати на Господа, як на князїв надїятись.

10 Всї народи обступили мене; річ певна, — в імени Господа я подужав їх.

11 Вони обступили мене, окружили мене; річ певна, — в імени Господа я подужав їх.

12 Обсїли мене, як пчоли; та потахли, як огонь з тернини; річ певна — в імени Господа я подужав їх.

13 Туго ти вдарив на мене, щоб кинути мене на землю, але Господь допоміг менї.

14 Господь моя сила і моя пісня, він стався моїм спасеннєм.

15 Голос торжества і спасення в шатрах справедливостї; правиця Господня доказує дїла потужні.

16 Піднялась правиця Господа; правиця Господа доказує дїла потужні.

17 Не вмру, буду жити і росказувати про дїла Господнї.

18 Тяжко покарав мене Господь, та не віддав мене смертї.

19 Відчинїть менї ворота справедливостї, я увійду ними, прославлю Господа.

20 Ось ворота Господнї, праведники ввійдуть ними.

21 Буду прославляти тебе, ти бо вислухав мене, і стався спасеннєм моїм.

22 Камінь, котрого відкинули будівничі, угольним каменем стався.

23 Від Господа се сталося; дивно се в очах наших,

24 Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселїмся в йому!

25 О Господи, спаси! Господи, благаю тебе, пошли щасну долю!

26 Благословенний той, що в імя Господа приходить! З дому Господнього ми благословили вас.

27 Господь є Бог, і дав нам сьвітло; привяжіть жертву на празник мотузами до рогів жертівника.

28 Ти Бог мій, і буду прославляти тебе; Боже мій, тебе величати буду.

29 Прославляйте Господа! Він бо благий, бо милість його вічна!