День 291 з 365

Єр 24:1–25:38

24:1 Показав менї Господь: ось два кошики з смоквами (фіґами), поставлені перед храмом Господнїм — послї того, як Навуходонозор, царь Вавилонський, зайняв у полонь і повів з Ерусалиму у Вавилон Ехонїю Йоакименка, царя Юдейського, й князїв Юдейських із теслями і ковалями;

24:2 Один кошик був із смоквами добрими, які бувають фіґи ранні, а другий кошик з фіґами дуже недобрими, такими поганими, що й їсти неможна.

24:3 І сказав менї Господь: Що ти бачиш, Ереміє? Я відказав: Добрі смокви, дуже добрі, — й негодящі смокви, такі погані, що й їсти неможна.

24:4 І надійшло до мене слово Господнє, таке:

24:5 Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Такими добрими, як сї смокви добрі, признаю я полонян Юдеїв, що послав їх із сього займища в землю Халдейську;

24:6 І спогляну на них ласкавим оком і верну їх у рідну країну, й збудую їх та й не розвалю, і понасаджую та й не викореню;

24:7 І дам їм серце, щоб мене взнали, що я Господь; і будуть вони моїми людьми, а я буду їх Богом; бо вони обернуться до мене всїм серцем.

24:8 А про другі смокви, що їх годї їсти, бо вони негодящі, так говорить Господь: таким учиню Седекію, царя Юдейського, й його князїв і останок осадників Ерусалимських, що позоставались у краю, і тих, що живуть у Египтї;

24:9 І подам їх на муку й утиск по всїх царствах на землї; на поругу й приповідку; на сьміховище й прокляттє у всїх займищах, куди їх виганяю.

24:10 І пошлю на їх меча, голоднечу й морову заразу, аж покіль їх вигублю з землї, що надїлив їм і отцям їх.

25:1 Слово, що надійшло до Еремії про ввесь нарід Юдейський, в четвертому роцї Йоакимовому Йосієнковому, царя Юдейського, а се був первий рік Навуходонозорів, царя Вавилонського, —

25:2 Яке пророк Еремія проголосив до всїх людей Юдейських і до всїх осадників Ерусалимських, і сказав:

25:3 З тринайцятого року Йосіїного Амоненкового, царя Юдейського, та й по сей день — ось уже двайцять і три роки, — надійшло до мене слово Господнє, й я, невгаваючи, говорив його вам, — та ви не слухали.

25:4 Ще ж посилав Господь заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, анїже не нахиляли уха вашого, щоб слухати.

25:5 Вам казано: Вернїтесь кожне з ледачої дороги своєї і від лихих учинків своїх, так жити мете в землї, що надїлив Господь вам від віків та й до віків;

25:6 І не ходїть за другими богами, щоб їм служити й припадати перед ними, й не запалюйте гнїву мого дїлами рук ваших, а не буду посилати на вас лихої години.

25:7 Ви ж не слухали мене, говорить Господь, приводячи мене до гнїву дїлами рук ваших, собі на лихо.

25:8 Тим же то так говорить Господь сил небесних: За те, що ви не слухали слів моїх,

25:9 Пошлю й зберу всї племена півночні, говорить Господь, а з ними посланця мого Навуходонозора, царя Вавилонського, й приведу їх на сю землю й на осадники її і на всї сусїдні народи; і вигублю їх до нащаду, і зроблю їх страхом і сьміховищем та вічною пустинею.

25:10 І придавлю між ними голос радощів і голос веселощів, сьпіви молодому князеві й молодій княгинї; замовкнуть жорна, погасне сьвітло в каганцях.

25:11 Уся ж земля ся зробиться пусткою й дивовижею, і служити муть сї народи цареві Вавилонському сїмдесять років.

25:12 А як упливе сїмдесять років, покараю царя Вавилонського й той нарід, говорить Господь, за безбожність їх, і землю Халдейську, та й зроблю її вічною пустинею.

25:13 І спевню на тій землї всї слова мої, що проти неї проголосив, — усе написане в сїй книзї, що пророкував Еремія про всї народи.

25:14 Бо й їх підневолять многолюдні народи й царі великі; і оддам їм по дїлам їх і по їх поступкам.

25:15 Так бо сказав менї Господь, Бог Ізрайлїв: Возьми сього кубка з вином пересердя мого з руки моєї, і напій з його всї народи, що до них тебе посилаю.

25:16 І випють вони, й будуть заточуватись, і стуманїють на вид меча, що пошлю на них.

25:17 І взяв я кубка з руки Господньої та й напоїв із него всї народи, що до них посилав мене Господь:

25:18 Ерусалим і городи Юдині, царів їх і князїв їх, щоб їх спустошити, й учинити страховищем, посьміхом і прокляттєм, як оце воно вже тепер почалося сповняти,

25:19 Фараона, царя Египецького, з його слугами, з його князями й з усїм людом його;

25:20 І ввесь мішаний народ, і всїх царів ув Уз-землї, й усїх царів Филистійських, і Аскалон, і Газу, й Екрон і останки Азоту,

25:21 Едома й Моаба й потомство Аммонове,

25:22 Ще ж і всїх царів Тирських і усїх царів Сидонських, і царів у морських осадах по тім боцї моря,

25:23 В Деданї, Темі й Бузї й усїх, що стрижуть волоссє на висках,

25:24 І царів Арабійських і царів у народів мішаних, що кочують у пустинї.

25:25 Ще ж усїх царів Зимрійських і всїх царів Еламських і всїх царів Мидійських,

25:26 І всїх царів півночних, чи близько чи далеко вони живуть одні з одними, — і всї царства на землї, та й царь Сесахський (Вавилонський) випє послї них.

25:27 І скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Пийте й упийтесь, щоб аж вертали, та падайте, не вставайте вже од меча, що пошлю на вас.

25:28 Коли ж затинати муться брати кубка з твоїх рук, щоб випити, то скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: й нехотячи будете пити!

25:29 Ось бо, я починаю насилати лиху годину на се місто, що на йому наречено моє імя, а ви б то зостались не покарані? Нї, кара не мине вас; бо направляю меча проти всїх живущих на землї, говорить Господь Саваот.

25:30 Тим то вискажи їм всї слова сї й скажи: Господь загрімить з висоти й з пробутку сьвятостї своєї дасть голос свій почути; страшно загремить він на оселю свою; наче ті, що в тискарнї грона топчуть, закричить він на всїх живущих на землї.

25:31 Гук воєнний понесеться до кінцїв землї, бо Господь буде розправлятись із народами, буде судитись із усяким тїлом, і подасть безбожних під меча, говорить Господь.

25:32 Так бо говорить Господь Саваот: Злиднї пійдуть від народу до народу, й велика буря здійметься з найдальших окраїн землї.

25:33 І будуть того часу побиті Господом від краю до краю землї; не будуть по них плакати, не будуть їх збірати анї ховати, — гноєм лежати муть верх землї.

25:34 Ридайте, пастирі, голосїте й посипайте голови порохом, ви значнїйші в отарі; прийшла бо ваша година, щоб вас поколено й порозпуджувано, й попадаєте, як дорога посудина.

25:35 І не буде втечища пастирям анї притулку передним ув отарі.

25:36 Ось-ось почується жалібний клик пастирів і плач між передовими в отарі, спустошить бо Господь їх пасовище,

25:37 І спустошить палкий гнїв Господень затишні оселї в них.

25:38 Він, мов той лев, покинув свій пробуток, і земля їх обернулась у безлюддє від лютостї пустошника й від палкого гнїву його.

Гал 3:1–29

1 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правдї, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, розпятий між вами?

2 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

3 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?

4 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!

5 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?

6 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.

7 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

8 І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.

9 Тим же хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

10 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.

11 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.

12 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.

13 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

14 щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.

15 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидає, анї додає до него.

16 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насїнням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.

17 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в нїщо обітуваннє.

18 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.

19 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

20 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.

21 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.

22 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

23 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.

24 Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.

25 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

26 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

27 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

28 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема мужеського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

29 Коли ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.

Йов 22:21–30

21 Зблизись же до його — мир тобі буде; з того вийде добро тобі.

22 Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.

23 Як вернешся до Вседержителя твого, — станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, —

24 Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм — золото Офирське.

25 І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;

26 Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.

27 Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.

28 Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.

29 А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;

30 Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх.