День 299 з 365

Єр 38:1–39:18

38:1 І почули Сафатія Маттаненко, та Годолїя Пасхоренко та Юхал Селемієнко, та Пасхор Малхієнко, слова, що говорив Еремія до всього люду, кажучи:

38:2 Так говорить Господь: хто зостанеться в сьому містї, той умре од меча, од голоднечі й од морової пошестї; хто ж оддасться Халдеям, той врятується з душею, й мати ме душу свою замість здобичі, й буде жити.

38:3 Так говорить Господь: Напевно буде місто се подане війську царя Вавилонського на поталу, й він опанує його.

38:4 Тодї сказали князї цареві: Нехай би вже раз убито сього чоловіка на смерть; він же ж одіймає завзяттє в військових людей, що в сьому містї ще зостались, та й ослаблює руку в усього народу, провадючи такі слова; сей бо чоловік бажає не добра народові, а тілько лиха.

38:5 І сказав царь Седекія: Ось він і в ваших руках; царь бо не вдїє нїчого проти вас.

38:6 І взяли вони Еремію та й укинули в яму в Малхії Амалехенка, на вартовому дворі, і спустили туди Еремію на поворозках; а в ямі тій не було води, тілько багно, й загряз Еремія в багно.

38:7 І довідався Авдемелех Етіопій, один ізміж скопцїв у царських палатах, що Еремію вкинуто в яму, — а царь седїв тодї у Беняминових воротах, —

38:8 І вийшов Авдемелех із царського дому та й так промовив до царя:

38:9 Мій добродїю й царю! погано вчинили ті люде, заподїявши таке пророкові Еремії, та вкинувши його в яму; та ж він умре там із голоду, бо вже нема хлїба в містї.

38:10 І повелїв царь Етіопієві Авдемелехові: Возьми звідсї трийцять чоловіка з собою та витягни Еремію з ями, покіль не вмер.

38:11 Авдемелех узяв із собою людей і ввійшов у царський дім під коморою, набрав ізвідти старих платків та непотрібних лахів, і спустив їх на поворозах Еремієві в яму.

38:12 І кликнув Етіопій Авдемелех до Еремії: Ось, попідкладуй ганчірки з сієї драної та порваної одежі собі попід пахи рук своїх, під мотуззє! І зробив так Еремія.

38:13 І потягли Еремію на поворозах і витягли його з ями, й пробував Еремія на вартовому дворі.

38:14 Тодї покликав царь Седекія до себе пророка Еремію через третий увіхід в дом Господень та й сказав царь Седекія до Еремії: Поспитаю в тебе про дещо; та не затаюй від мене нїчого.

38:15 Еремія відказав цареві: Та чи ти не вбєш мене, як тобі все скажу? та хоч і дам тобі раду, то ти не послухаєш мене.

38:16 І забожився царь Седекія перед Еремією тайкома: Так певно, як живе Господь, що сотворив нашу душу, не вбю тебе та й не подам у руки тим, що важать на твою душу.

38:17 Тодї сказав Еремія цареві Седекії: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Коли вийдеш до князїв царя Вавилонського, то й врятуєш душу свою, й города сього не пустять на пожар, та й зостанетесь ти й дом твій в живих:

38:18 Коли ж не віддаси себе князям царя Вавилонського, город сей буде подан Халдеям на поталу, й вони пустять його з огнем, і сам ти не уйдеш рук їх.

38:19 І сказав царь Седекія до Еремії: Боюсь тих Юдеїв, що попереходили до Халдеїв, щоб мене не видано в їх руки, та щоб не висьмівали мене.

38:20 Еремія ж сказав: Не видадуть; послухай тілько голосу Господнього в тому, що я говорю тобі, а буде тобі добре й зостанешся живий.

38:21 Коли ж затнешся віддатись, то ось тобі слово, що явив менї Господь:

38:22 Ось, все жіноцтво, що позоставалось у палатах в царя Юдейського, одведуть до князїв царя Вавилонського, й самі вони скажуть: Ошукали тебе дорадники твої та й переважили; твої ноги загрязли в болотї, а вони поодвертались від тебе, —

38:23 Усї твої жени й дїти одведуть до Халдеїв, і сам ти не уйдеш із рук у них; тебе спіймають та й оддадуть у руки Вавилонському цареві, а город сей пустять пожаром.

38:24 І сказав тодї Седекія до Еремії: Щоб нїхто не знав про сю розмову; тодї ти не вмреш;

38:25 Коли ж би князї довідались, що я розмовляв з тобою та прийшли й казали: Скажи лишень, що говорив єси цареві, не закривай перед нами, а ми не віддамо тебе на смерть, — та що говорив тобі царь,

38:26 Так скажеш їм: Я благав царя, щоб не завернуто мене в Йонатанів будинок, щоб я там не вмер.

38:27 Та й справдї прийшли таки всї князї до Еремії та й розпитували в його; він же відказав так само, як повелїв йому царь, і вони пійшли від його мовчки, бо нїхто не взнав, що він сказав цареві.

38:28 І седїв Еремія у вартовому дворі аж до того дня, як опановано Ерусалим. І звойовано Ерусалим.

39:1 У девятому роцї Седекіїному, царя Юдейського, в десятому місяцї, прибув Навуходонозор, царь Вавилонський, з усією військовою силою своєю під Ерусалим, та й обляг його.

39:2 А в одинайцятому роцї Седекіїному, четвертого місяця, девятого дня було місто взяте.

39:3 І ввійшли в його князї царя Вавилонського та й розложились коло середніх воріт: Нергал-Шарезер, Самгар-Нево, Сарсехим, старший між скопцями, Ребмаг, старший над магами, з усїма иншими князями царя Вавилонського.

39:4 Як же їх побачили Седекія, царь Юдейський, й усї військові люде — то й повтїкали, й вийшли в ночі з міста через царський сад воротами між двома мурами та й подались на дорогу в степ.

39:5 Та військо Халдейське погнало за ними й догнало Седекію на степах Ерихонських; і взяли його та й повели до Навуходонозора, царя Вавилонського, в Ривлу, в землю Емат, і вирік той засуд над ним:

39:6 І повелїв царь Вавилонський у Ривлі позаколювати всї сини Седекіїні перед очима в його, та й усїх вельмож Юдейських велїв позаколювати царь Вавилонський;

39:7 Седекію ж звелїв ослїпити й закувати в кайдани, щоб відвести його в Вавилон.

39:8 Палату ж царську й будинки люду попалили Халдеї огнем, а мури Ерусалимські порозвалювали.

39:9 Останок же люду, що ще находився в містї, й тих, що поперебігали до його, і всїх прочих перевів начальник прибічників Навузардан у Вавилон.

39:10 Убогих же людей, що нїчого не мали, полишив Навузардан, начальник прибічників, у землї Юдейській та й понадїляв їм виноградники й поля.

39:11 А про Еремію видав Навуходонозор, царь Вавилонський, такий приказ Навузарданові, начальникові прибічників:

39:12 Возьми його, опікуйся ним і не чини йому нїчого лихого, а обходися з ним по його бажанню, яке він тобі виявить.

39:13 І послав Навузардан, старший над прибічниками, та Навузазван, старший над скопцями, й Нергалшарезер, старшина над магами, й усї князї царя Вавилонського,

39:14 І взяли Еремію з вартового двору та й передали його Годолїї Ахикаменкові Сафаненкові, щоб пустили його домів. І зостався він і жив серед люду.

39:15 До Еремії ж надійшло, як він іще пробував у темничньому дворі, таке слово Господнє:

39:16 Ійди й скажи Авдемелові Етіопієві: Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Оце я спевню слова мої про се місто, — йому на лихо, а не на доро, й спевняться вони свого дня перед очима в тебе.

39:17 Тебе ж я того дня врятую, говорить Господь, і не подам тебе на поталу тим людям, що ти їх боішся.

39:18 Нї, дам тобі втекти, й не поляжеш од меча, й буде тобі душа твоя намість здобичі, за те, що ти вповав на мене, сказав Господь.

Еф 5:1–33

1 Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,

2 і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

3 Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим,

4 нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє.

5 Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.

6 Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

7 Не бувайте ж спільниками їх.

8 Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла:

9 (бо овощ духа — у всякій добростї і праведностї і правдї,)

10 допевняючись, що єсть угодне Богові.

11 І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.

12 Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.

13 Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляєть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.

14 Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.

15 Гледїть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,

16 викуплюючи час, бо днї лихі.

17 Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.

18 І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,

19 бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,

20 дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,

21 корючись один одному в страху Божім.

22 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,

23 тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла.

24 А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.

25 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,

26 щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,

27 щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.

28 Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.

29 Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву;

30 тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його.

31 Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло.

32 Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.

33 Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.

Пс 124:1–8

1 Посходня пісня Давидова. Як би не Господь, що був з нами — скажи бо Ізраїлю! —

2 Як би не був Господь з нами, коли люде проти нас встали,

3 То живцем проковтнули б нас, як запалав гнїв їх проти нас;

4 Затопили би нас води, рвучі потоки залили б душу нашу;

5 З шумом пронесли б ся буйні води понад душею нашою.

6 Благословен Господь, що не дав нас зубам їх на здобич.

7 Душа наша спаслась, як пташина із сельця птахоловця; сельце розірвалось, і ми спаслися.

8 Поміч наша в імени Господа, що сотворив небо і землю.