День 30 з 365

Вих 7:1–8:32

7:1 І сказав Господь до Мойсея: Се дав я тебе замість Бога Фараонові, Арон же, твій брат, буде твоїм пророком.

7:2 Ти промовляти меш усе йому, що тобі заповідую, Арон же, твій брат, промовляти ме до Фараона, щоб одпустив сини Ізрайлеві з землї своєї.

7:3 Я ж ізроблю запеклим серце Фараонове, і намножу знамення мої і дива мої в Египецькій землї.

7:4 І не послухає вас Фараон, і наложу я руку мою на Египет, і виведу силою моєю полки мої, люде мої, сини Ізрайлеві з Египецької землї з судом великим.

7:5 І відати муть Египтяне, що я Господь, як просьтягну руку мою на Египет і виведу сини Ізрайлеві спроміж їх.

7:6 І сотворили Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; як заповідав, так і сотворили.

7:7 Мойсейові було вісїмдесять год віку, Аронові сїмдесять і три годи, як промовляли до Фараона.

7:8 І рече Господь Мойсейові та Аронові:

7:9 Як скаже вам Фараон: Покажіте лишень за себе диво, промов тодї Аронові: Возьми жезло та й кинь перед Фараоном, так обернеться воно в гадюку.

7:10 І прийшли Мойсей та Арон перед Фараона, і вчинили так, як заповідав Господь. І кинув Арон жезло перед Фараоном і перед його дворянами, і стало воно гадюкою.

7:11 Скликав же тодї й Фараон мудрецї Египецькі та чарівники; і вдїяли те ж саме чарівники своїми чарами.

7:12 І кинув кожен ізміж їх своє жезло, і стали жезла гадюками; та пожерло жезло Аронове їх жезла.

7:13 І зробив Господь серце Фараонове запеклим, і не послухав їх, як і казав їм Господь.

7:14 І рече Господь Мойсейові: Закаменїло серце Фараонове; не схотїв одпустити людей.

7:15 Ійди до Фараона завтра вранцї. Се виходить він саме на води, і станеш на річному березї, навпроти входу його, і жезло, що сталось гадюкою, держи в руцї твоїй.

7:16 І промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, послав мене до тебе глаголючи: Відпусти люде мої, щоб менї послужили в степу! Та ось ти не послухав його і досї.

7:17 От же що глаголе Господь: От з чого буде тобі розумно, що я Господь: Ось, вдарю жезлом, що в руцї в мене, по водї річаній, і візьметься кровю.

7:18 І риба, що в ріцї, погине, і засмердиться ріка, і гидуватимуть Египтяне пити воду з ріки.

7:19 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Возьми жезло твоє, і просьтягни руку твою на води Египецькі, на всї ріки їх, на канави їх і на стави їх і на всї водосплави їх, щоб узялися кровю; і буде кров по всїй землї Египецькій, і в усїх деревяних і камяних посудинах.

7:20 І вчинили так Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; і взявши Арон жезло в руку свою, ударив по водї річаній перед Фараоном і перед його дворянами, і взялась уся вода річана кровю.

7:21 І риба в ріцї вигинула, і засмердїлась ріка, і не змогли Египтяне пити води з ріки, і була кров по всїй землї Египецькій.

7:22 Зробили ж так і чарівники Египецькі своїми чарами. Та закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

7:23 І вернувсь Фараон, і ввійшов у палати свої, та й не покладав бай сього в умї.

7:24 І копали всї Египтяне понад рікою копанки на воду; бо не змогли пити води з ріки.

7:25 І сповнилося сїм день після того, як ударив Господь по ріцї.

8:1 І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї!

8:2 Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всї твої займища жабячою карою.

8:3 І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в дїжі твої.

8:4 І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лїзти муть жаби.

8:5 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю.

8:6 І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку.

8:7 Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю.

8:8 І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.

8:9 І каже Мойсей до Фараона: Призначи менї, на коли менї молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріцї зостались.

8:10 І каже той: Завтра. І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого.

8:11 І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріцї зістануться.

8:12 І вийшов Мойсей та Арон од Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона.

8:13 І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях.

8:14 І згребали їх купами й купами, і засмердїлась земля.

8:15 І побачив Фараон, що є пільга, і закаменїло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

8:16 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землї, і зробиться він комарами по всїй Египецькій землї.

8:17 І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землї, і напали комарі на людей і на скотину; увесь порох земляний узявся комарами по всїй Египецькій землї.

8:18 Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли. І насїли комарі на людей і на скотину.

8:19 І промовили тодї чарівники: Се Божий палець! І закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.

8:20 І рече Господь Мойсейові: Устань рано в раньцї, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї в степу.

8:21 Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете.

8:22 І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осїлись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землї.

8:23 І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се.

8:24 І сотворив так Господь. І полетїли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух.

8:25 І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідїте принесїте жертву Господу, Богу вашому, в землї сїй.

8:26 І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому. Нї! Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм.

8:27 А пійдемо в степ за три днї ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелїв нам він.

8:28 І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте! Помолїтесь і за мене!

8:29 І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра. Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві.

8:30 І вийшов Мойсей од Фараона, та й помолився Господеві.

8:31 І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось нї однієї.

8:32 Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.

Мт 20:1–19

1 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.

2 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.

3 І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,

4 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.

5 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.

6 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?

7 Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.

8 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.

9 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.

10 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.

11 І взявши вони, нарекали на господаря,

12 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.

13 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?

14 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.

15 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

16 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.

17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:

18 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;

19 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

Прип 7:10–27

10 І ось — зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,

11 Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:

12 То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.

13 От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:

14 В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;

15 Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й — знайшла тебе;

16 Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;

17 Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;

18 Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;

19 Мужа бо дома нема, — вибравсь у далеку дорогу;

20 Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.

21 Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.

22 Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,

23 Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.

24 Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.

25 Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:

26 Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;

27 Дом її — се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.