День 29 з 365

Вих 5:1–6:30

5:1 Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлїв: Відпусти люде мої, щоб сотворили сьвято менї в степу.

5:2 І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля.

5:3 І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.

5:4 І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.

5:5 І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.

5:6 І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:

5:7 Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.

5:8 Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!

5:9 Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.

5:10 І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;

5:11 Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.

5:12 І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.

5:13 Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.

5:14 І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?

5:15 І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?

5:16 Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому.

5:17 Він же каже: Ви лїниві лежибоки! Тим і верзете: Ходїмо принести жертву Господеві.

5:18 Ідїте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте.

5:19 І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлїв, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного.

5:20 І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме од Фараона.

5:21 І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас.

5:22 І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене?

5:23 З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподїювати зло людям сим; визволити ж із неволї людей сих не визволив єси.

6:1 І рече Господь Мойсейові: Се побачите, що сотворю Фараонові: кріпка бо рука змусить його відпустити їх і правиця висока повиганяти їх із землї своєї.

6:2 І говорив Бог до Мойсея і рече йому: я Господь.

6:3 І являвсь я Авраамові й Ізаакові і Яковові як Бог їх всемогущий, з імям же моїм Єгова я не обявивсь їм.

6:4 І я ж поставив завіт мій із ними, що оддам їм Канаан землю, де пробували вони чуженицями.

6:5 І почув я теж стогнаннє синів Ізрайлевих, що їх Египтяне держали в неволї, і спогадав завіт мій.

6:6 Тим же то йди, промов до синів Ізрайлевих: Я Господь-Єгова, і виведу вас із неволї Египецької, і вирятую вас ізпід паньщини рукою простягнутою і присудами великими.

6:7 І прийму вас за нарід собі, і буду вам Богом, і зрозумієте, що я Господь, ваш Бог, що вас вивів із неволї Египецької.

6:8 І введу вас у землю, що про неї клявсь оддати її Авраамові й Ізаакові й Яковові, і дам вам її в наслїддє. Я Господь.

6:9 І промовляв так Мойсей синам Ізрайлевим, та не послухали Мойсея від легкодухостї й тяжкої неволї.

6:10 І рече Господь Мойсейові:

6:11 Увійди й кажи Фараонові, цареві Египецькому, щоб одпустив сини Ізрайлеві із землї своєї.

6:12 І промовив Мойсей перед Господом і каже: Се не послухали мене сини Ізрайлеві; як же Фараон послухає мене? Та ж мої губи не обрізані, я не проречистий.

6:13 І глаголав Господь Мойсейові та Аронові, і повелїв їм промовляти до синів Ізрайлевих і до Фараона, царя Египецького, щоб вивести Ізраїлїв з Египту.

6:14 Се голови батьківських домів їх: Сини Рубена, первеньця Ізрайлевого: Ганох та Паллуй, Гезрон та Хармій; се Рубенові сини.

6:15 Сини ж Симеонові: Ємуель та Ямін та Огад та Якін та Зохар, та Савул, син Канаанки: се семї Симеонові.

6:16 А се ймена в синів Левієвих по родам їх: Герзон та Кегат та Мерарій; а років життя Левієвого було сто і трийцять і сїм лїт.

6:17 Сини ж Герзонові: Лібнїй та Симей з семями їх.

6:18 Сини ж Кегатові: Амрам та Їзгар, та Геброн та Узієль; віку ж Кегатового було сто і трийцять і три годи.

6:19 Сини ж Мерарієві: Махлїй та Мусїй; се семї Левієві по родах їх.

6:20 І взяв Амрам Йохабеду, дочку брата батька свого, собі за жінку, и вродила йому Арона та Мойсея; віку ж Амрамового було сто і трийцять і сїм років.

6:21 Сини ж Їзгарові: Кораг та Нефег та Зихрій.

6:22 Сини ж Узієлові: Мішаель та Елзафан та Ситрій.

6:23 І взяв Арон Елїсебу, дочку Аминадабову, сестру Нахсонову, собі за жінку; і вродила йому Надаба та Абігея, Елеазара та Ітамара.

6:24 Сини ж Корагові: Асир та Єлькана та Абиясаф; се семї Корагові.

6:25 Елеазар же Ароненко узяв собі одну з дочок Путієлових, і вродила йому Пинегаса. Се голови синів Левіїв по родах їх.

6:26 Се той Арон та Мойсей, що їм рече Бог: Виведїть менї сини Ізрайлеві з Египту по полках їх.

6:27 Се ті, що промовляли до Фараона, Египецького царя, щоб вивести сини Ізрайлеві з Египецької землї: се Мойсей та Арон.

6:28 І сталось того дня, як Господь глаголав до Мойсея в Египецькій землї,

6:29 Що рече Господь Мойсейові: Я Господь. Промов до Фараона, Египецького царя, все, що я глаголав до тебе.

6:30 І каже Мойсей перед Господом: Ось в мене губи не обрізані, як же Фараонові та послухати мене?

Мт 19:1–30

1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.

2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.

3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?

4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, — чоловіком і жінкою втворив їх?

5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;

6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?

8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.

9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю — хиба за перелюб — та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.

10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.

11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.

12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.

13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.

14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не зʼупиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.

15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.

16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?

28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї — перві.

Пс 14:1–7

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Безумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро.

2 Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога.

3 Усї одвернулись, усї разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема нї одного.

4 Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають нарід мій, наче б вони хлїб їли? Господа не призивають.

5 Тодї обняв їх страх, бо є Бог між праведним родом.

6 Ви насьміялись над думкою бідного, но Бог пристань його.

7 Ох, коли б то прийшло спасеннє Ізраїлеві від Сиона! Коли поверне Господь народ свій з неволї, зрадїє Яков, і звеселиться Ізраїль.