День 328 з 365

Єз 37:1–38:23

37:1 Спочила ж на менї рука Господня, й вивів мене Господь в дусї та й зʼупинив мене посеред поля, і було там повно кістяків.

37:2 І обвів мене навкруги, й оце лежало їх дуже багато по полі, а всї були дуже сухі.

37:3 І промовив до мене: Сину чоловічий! чи сї костї ожиють? А я відказав: Господи Боже, ти один знаєш се.

37:4 І промовив до мене: Вискажи пророцтво про сї кістяки й скажи їм: Ви, кістяки сухі, вислухайте слово Господнє!

37:5 Та к говорить Господь Бог до сих костей: Ось, я вдихну в вас духа, щоб ви поробились ізнов живими.

37:6 І обложу вас жилами й поростете тїлом і покрию вас скірою, й повдихаю дух у вас, і станете живими, та й зрозумієте, що я — Господь.

37:7 Я виповів пророцтво, як менї заповіджено; й ось, як я ще пророкував, постав шелест, і почали кістки рухатись і кістка до кістки приставати.

37:8 І постеріг я, аж ось на них жили, й поросли вони тїлом, а зверхи покрила їх кожа, тілько не було ще дихання в них.

37:9 Тодї сказав він менї: Вискажи пророцтво духові, вискажи пророцтво, сину чоловічий, та й промов до духа: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди, духу, та й подихни на сї повбивані, а вони ожиють.

37:10 Я виповів пророцтво, як він заповів менї, аж ось, повходив у них дух, і вони ожили та повставали на ноги — дуже, дуже багато люда.

37:11 І сказав він до мене: Сину чоловічий! Отті костї — се все дом Ізраїля. Вони мовляють: Костї наші висхли, надїя наша зникла; ми бо відорвані від кореня.

37:12 Тим же то вискажи пророцтво й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я поодчиняю гроби ваші, й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, та й заведу вас у землю Ізрайлеву.

37:13 І зрозумієте, що я — Господь, як повідчиняю ваші гроби й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших,

37:14 І дам вам духа мого, й ви знов ожиєте, й розміщу вас по землї вашій, а тодї взнаєте, що я, Господь, сказав се — й справдив, говорить Господь.

37:15 І надійшло до мене слово Господнє:

37:16 Сину чоловічий! возьми одну палицю та й напиши на їй: Юдї й зʼєднаним із ним синам Ізрайлевим; та й возьми ще другу палицю, та й напиши на їй: Йосифові — а се палиця Ефраїмова й всего зʼєднаного з ним дому Ізрайлевого.

37:17 І склади їх одну з другою в одну палицю, щоб вони в руцї твоїй були одно.

37:18 І як питати муть у тебе земляки твої: Чи не зʼясуєш нам, що се має значити?

37:19 То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я возьму жезло Йосифове, що в руцї Ефраїмовій й зʼєдинених із ним поколїнь Ізраїлських, та й притулю його до жезла Юдиного, й зроблю їх одним жезлом в руцї в Юди.

37:20 Коли ж обидві палицї, що на них понаписуєш, будуть у твоїй руцї перед очима в них,

37:21 Тодї промов до них: Так говорить Господь Бог: Ось, я заберу синів Ізрайлевих зпроміж народів, де вони находяться, й позбіраю їх звідусїль та й приведу їх у їх землю.

37:22 А в тій землї, на горах Ізраїля, зʼєдиню їх ув один нарід, та й один царь буде над ними всїма, й не будуть вони вже двома народами та й не будуть дїлитись на два царства.

37:23 І не будуть уже поганити себе ідолами своїми й гидотами своїми й усякими неправедностями своїми; й відверну їх від усїх місць у їх пробутках, де вони грішили, й очищу їх, і будуть вони моїм людом, а я — їх Богом.

37:24 І буде слуга мій Давид царем над ними, й пастирем усїх їх, і ходити муть вони в заповідях моїх, та й будуть певнити постанови мої і їх виповняти.

37:25 І жити муть вони в землї, що я надїлив слузї мойму Яковові, де жили їх батьки; там будуть жити вони й дїти їх та дїти дїтей їх по віки; а слуга мій Давид буде князем над ними по віки.

37:26 І зложу з ними завіт мира, — се буде завіт вічний з ними. І впорядкую їх і намножу їх та й поставлю сьвятиню мою серед них по всї вічні віки.

37:27 І буде пробуток мій посеред них, і буду я їх Богом, а вони будуть моїм народом.

37:28 І взнають невірні, що я — Господь, осьвячуючий Ізраїля, як буде сьвятиня моя серед них по віки.

38:1 І надійшло до мене слово Господнє, таке:

38:2 Сину чоловічий! поверни твій вид проти Гога в Магог-землї, проти князя Рошського, Мешехського й Тубалського, й пророкуй проти його,

38:3 І скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, я на тебе, Годже; князю Рошський й Тубалський!

38:4 І притягну тебе, вложивши зубела в рот тобі, й виведу тебе вкупі з усїм військом твоїм, із кіньми й їздецями, — всїх у повній зброї, велике множество в панцирах і з щитами, всїх узброєних мечами,

38:5 Персів, Етіопіїв, а з ними й Ливіїв, — всїх із щитами й в шоломах,

38:6 Гомера й усю ватагу його, дом Тогармів із ватагами його від північних гряниць, і багато инших народів із тобою.

38:7 Увʼоружуйсь і ладься, — ти й усї ватаги твої, що згромадились до тебе, й будь їм воєводою.

38:8 По довгому часї тебе запотребують; ув останні роки прийдеш у землю, визволену спід меча, до збору з многих народів, на гори Ізрайлеві, що довгі часи були спустошені, тепер же їх осадники будуть виведені зміж народів і всї жити муть безбеч.

38:9 І здіймешся, мов хуртовина, налетиш бурною хмарою, окриєш землю, ти й усї твої військові ватаги й многі народи з тобою.

38:10 І говорить Господь Бог: Того часу прийдуть тобі на серце мисли й ти задумаєш лиху річ.

38:11 І скажеш собі: Рушу я проти землї, що без мурів, нападу на безжурних людей, що живуть безпечно, — вони живуть собі без мурів і нема в їх нї засовів, нї дверей, —

38:12 (рушу) Щоб порабувати, набрати здобичі, наложити руку на відновлені розвалища, та на той люд, що спроміж невір позбірався, та розжився хлїборобами й крамарями й розвів осади посеред землї.

38:13 Саба й Дедан і крамарі Тарсийські з усїма їх левчуками скажуть тобі: Чи се ж прийшов єси, щоб рабувати, — назбірав війська, щоб добувати здобичі, щоб нагарбати золота й срібла, зайняти скотину й надбане добро, зажерти як найбільше здобичі?

38:14 Тим же то пророкуй, сину чоловічий і промов до Гога: Так говорить Господь Бог: Чи так воно? того часу, як люд мій Ізраїль розживеться безжурно, ти про те дізнаєшся,

38:15 І вирушиш ти й прийдеш із твоєї осади, з найдальшої півночі, — ти й многі народи з тобою, сама кіннота, величезна ватага й безлїч війська;

38:16 І двинеш проти мого люду Ізраїля, мов хуртовинна хмара, щоб окрити землю; в останні часи станеться воно, — й я приведу тебе на мою землю, щоб народи спізнали мене, як покажу мою сьвятость на тобі, Годже, перед їх очами.

38:17 Так говорить Господь Бог: Хиба ж се не ти, що про него говорив я вже давно через слуг моїх, пророків Ізрайлевих, що в ті часи пророкували, що приведу тебе на мою землю?

38:18 І буде того часу, як наступить Гог на Ізрайлеву землю, говорить Господь Бог, запалає гнїв мій аж до лютостї.

38:19 В ревностї моїй, в палаючій досадї моїй сказав я: Напевно, того часу настане велике потрясеннє в землї Ізрайлевій.

38:20 Перед гнївним лицем моїм затремтять риби в морі, піднебесне птаство, польове зьвіррє, й усе, що повзає по землї й усї люде на земному крузї, й зрушаться гори, й поваляться стїни й порозпадаються всї мури по землї.

38:21 І викличу меча по всїх горах моїх, говорить Господь Бог: Кожного меч обернеться на брата його.

38:22 І буду судитись із ним моровою пошестю й кроворозливом, і пролию на него й на ватаги його, та на безлїч народів, що з ним, потопний дощ і камяний гряд, огонь і сїрку;

38:23 І явлю себе великим і сьвятим, і дам себе пізнати в очах многих народів і взнають, що я — Господь.

Євр 1:1–14

1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

3 Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

4 Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.

8 Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.

9 Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.

11 Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?

Йов 33:23–33

23 Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, —

24 То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.

25 Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.

26 Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.

27 І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.

28 Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.

29 Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,

30 Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.

31 Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.

32 А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився;

33 А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї.