День 327 з 365

Єз 35:1–36:38

35:1 І надійшло до мене слово Господнє:

35:2 Сину чоловічий! поверни твій вид проти Сеїрських гір і пророкуй на них,

35:3 І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я — на тебе, Сеїр-горо, й простяг проти тебе руку мою й зроблю тебе безлюдною пустинею.

35:4 Городи твої оберну в розвалища а сама ти запустїєш, і спізнаєш, що я — Господь.

35:5 Позаяк ти від віків ворогуєш проти Ізраїля, і оддавала його на меч в часї його нещастя і цїлковитої погибелї,

35:6 За те, так певно, як живу я, говорить Господь Бог, оддам тебе на кров, і кровава помста буде вганяти за тобою; позаяк ти ненавидїла твою кров, то й кров буде вганяти за тобою.

35:7 І зроблю Сеїр-гору пусткою й безлюдною пустинею й повигублюю на нїй приходящого й вертаючого.

35:8 І сповню гори її побитими в неї; по узгіррях твоїх, по долинах твоїх і по всїх потоках твоїх падати муть побиті мечем.

35:9 Пусткою вічною зроблю тебе, й городи твої стояти муть безлюдні, і спізнаєте, що я — Господь Бог.

35:10 Позаяк ти мовляла: Обидва отті народи й обі ті землї будуть моїми, й я посяду їх, дарма що там був Господь,

35:11 За те, так певно, як я живу, говорить Господь Бог, поступлю з тобою по мірі завзятя й завистї твоєї, що ти показала в твоїй ненавистї до них, і дам себе їм знати, як буду судити тебе.

35:12 І взнаєш, що я, Господь, чув усю злораду твою, яку ти виповідала про гори Ізрайлеві, приговорюючи: Пустинею лежать вони; нам оддано їх на пожир!

35:13 І давали ви язику волю проти мене, уймали словами без міри честї моїй; я чув усе те.

35:14 Так говорить Господь Бог: На радість усїй землї вчиню тебе пустинею:

35:15 Як ти втїшалась, коли пай дому Ізрайлевого запустїв, так я зроблю й з тобою: пустинею станеш ти, горо Сеїр, та й уся Ідумея, і зрозуміють, що я — Господь.

36:1 Сину чоловічий, пророкуй про гори Ізрайлеві і скажи: Ви, гори Ізрайлеві! слухайте слово Господнє.

36:2 Так говорить Господь Бог: Позаяк ворог мовляє про вас: Ага! і вічні гори допались нам у власність!

36:3 То ти пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, притьма за те, що вас пустошено й з усїх боків жерто, щоб ви стали власностю других народів, і що ви попали на язики злющим людям, —

36:4 За те ви, гори Ізрайлеві, почуйте слово Господнє; так бо говорить Господь Бог до гір і до горбів і до потоків — і долин, до опустїлих розвалищ і до покинутих городів, що стались лупом й посьміхом усїм сусїдним народам;

36:5 За те, так говорить Господь Бог: В огнї досади моєї виповів я слово проти инших народів і проти всієї Ідумеї, що призначили землю мою собі в державу, та, радїючи усїм серцем і з погордою в душі обіцяли її собі в здобичу.

36:6 Тим же то пророкуй про землю Ізрайлеву й говори до гір і горбів, до потоків і до долин: Так говорить Господь Бог: Ось я в гнїві й в досадї моїй виповів се, за те, що ви терпите наругу від народів.

36:7 Тим же то так говорить Господь Бог: Здіймаю руку й присягаюсь, що народи навкруги вас понесуть сором свій.

36:8 Ви ж, гори Ізрайлеві, ви розпустите гіллє ваше й давати мете плоди ваші народові мойму Ізраїлеві; він бо незабаром вернеться (з неволї).

36:9 Ось бо я прихилюсь до вас і будуть вас знов порати й обсївати.

36:10 І оселю на вас много людей, увесь дом Ізрайлїв, і залюднені будуть городи, й забудовані наново розвалища.

36:11 І намножу в вас людей і скотини; вони будуть плодитись і множитись, і заселю вас, як се було за попередущих ваших часів, і посилати му вам ще більші добра, нїж у ваші давні часи, й знати мете, що я — Господь.

36:12 І приведу на вас людей, народ мій, Ізраїля, і будуть вони тобою, ти земле, володїти; ти будеш їх наслїддєм і не будеш уже бездїтною.

36:13 Так говорить Господь Бог: За те, що про вас говорять: Ти земля така, що пожерає людей, бо дозволяєш нарід твій бездїтним робити, —

36:14 За те вже не будеш поїдати людей і не будеш робити народу твого бездїтним, говорить Господь Бог.

36:15 І не будеш уже чувати наруги від народів, та й не будеш посьміхом у людей, і не робити меш уже твого люду бездїтками, говорить Господь Бог.

36:16 І надійшло до мене слово Господнє:

36:17 Сину чоловічий! як жив іще Ізраїль у своїй землї, то поганив він її своїми обичаями й своїми вчинками; мов жіноча нечисть під час кровотечі, були поступки їх передо мною.

36:18 І вилив я досаду мою на їх за кров, що проливали в сїй землї, та за те, що поганили її своїми ідолами.

36:19 І порозсївав я їх між народи, й порозвівав їх по чужих землях; я судив їх після поступків та після вчинків їх.

36:20 І поприходили вони до невірних, куди поприходили, й знеславили моє імя сьвяте, тим що про їх мовляли: Се ж люд Господень, та й мусїв ійти геть із землї його!

36:21 І зжалився я над сьвятим імям моїм, що його дом Ізрайлїв знеславив між народами, куди прийшов.

36:22 Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Не задля вас я се вчиню, доме Ізраїля, а задля сьвятого імені мого, що ви знеславили перед тими народами, куди поприходили.

36:23 І осьвячу велике імя моє, знеславлене між народами, що посеред них ви знеславили його, й зрозуміють народи, що я — Господь, говорить Господь Бог, як явлю себе сьвятим перед очима в них.

36:24 І заберу вас ізміж народів, позбиравши вас із усїх земель, і переведу вас у вашу рідну країну.

36:25 І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усїх ваших нечистот, і від усїх ваших ідолів очищу вас.

36:26 І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тїла, а дам вам серце мясне.

36:27 І вдихну в нутро ваше духа мого, й учиню, що будете ходити в заповідях моїх, та хоронити й виповняти постанови мої.

36:28 І жити мете в землї, що я надїлив отцям вашим, і будете моїм народом, а я буду вашим Богом.

36:29 І очищу вас од усїх нечистот ваших, і викличу вроджай і намножу його, й не дозволю, щоб терпіли голоднечу.

36:30 І намножу вам плоду деревного й уроджаю на полях, щоб вам уже не доводилось приймати наруги від народів ізза голоднечі.

36:31 Тодї спогадаєте про ваші ледачі дороги та про ваші вчинки недобрі, й гидувати мете самі собою за ваші провини й за гидоти ваші.

36:32 Та не задля вас удїю се, говорить Господь Бог, — знайте се! Соромтесь і червонїйте за ваші поступки, доме Ізраїля!

36:33 Так говорить Господь Бог: Того часу, як очищу вас од усїх ваших провин, і позалюднюю городи, й знов будуть позабудовувані руйновища,

36:34 А спустошену землю будуть знов порати, тую землю, що лежала опустїлою перед очима в кожного, хто мимо проходив, —

36:35 Тодї будуть мовляти: Ось, та опустїла земля зробилась, наче сад Едемський, а ті порозвалювані, порозбивані, обезлюдїлі міста — тепер утверджені, й залюднені!

36:36 І зрозуміють народи в округи вас, що я, Господь, повалене знов будую, а попустошене знов засаджую. Я, Господь, сказав — і справдив.

36:37 Так говорить Господь Бог: Ось, і в тому ще покажу ласку мою домові Ізрайлевому: я намножу його людьми, як отару овечу.

36:38 Як без лїку буває жертовних овець у Ерусалимі під час великих сьвят, оттак переповнені будуть людьми міста, передше безлюдні, і спізнають, що я — Господь.

Флм 1:1–25

1 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,

2 та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:

3 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

4 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,

5 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,

6 щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.

7 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.

8 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,

9 та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;

10 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,

11 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,

12 ти ж його, чи то серце моє, прийми.

13 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;

14 та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.

15 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,

16 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.

17 Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.

18 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.

19 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.

20 Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.

21 Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш.

22 Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.

23 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.

24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.

Пс 136:1–26

1 Хвалїте Господа! Він бо благий, милість його вічна.

2 Хвалїте Бога над богами! Бо милість його вічна.

3 Хвалїте Пана над панами! Бо милість його вічна;

4 Він один творить чудеса, бо милість його вічна;

5 Він премудро сотворив небеса, бо милість його вічна;

6 Він утвердив землю над водами, бо милість його вічна;

7 Він сотворив великі сьвітла, бо милість його вічна;

8 Сонце, що має правити в день, бо милість його вічна;

9 Місяць і зорі, що мають правити в ночі, бо милість його вічна;

10 Він покарав Египет на перворіднях, бо милість його вічна;

11 Вивів зміж них Ізраїля, бо милість його вічна;

12 Сильною рукою і піднесеним рамям, бо милість його вічна;

13 Він розполовив Червоне море, бо милість його вічна;

14 І провів Ізраїля крізь його, бо милість його вічна;

15 А Фараона і військо його кинув у Червоне море, бо милість його вічна;

16 Провів нарід свій через пустиню, бо милість його вічна;

17 Погромив царів великих, бо милість його вічна;

18 Повбивав царів потужних, бо милість його вічна;

19 Сигона, царя Аморійського, бо милість його вічна;

20 І Ога, царя Базанського, бо милість його вічна;

21 І землю їх дав в наслїддє, бо милість його вічна;

22 В наслїддє Ізраїлеві, слузї свому, бо милість його вічна;

23 Він спогадав нас, як ми були понижені, бо милість його вічна;

24 Вирятував нас від ворогів наших, бо милість його вічна;

25 Він дає поживу всякому тїлу, бо милість його вічна;

26 Хвалїте Господа небесного! Бо милість його вічна.