День 337 з 365
Дан 3:1–67, Євр 10:19–39, Пс 140:1–13
Старий Заповіт
1 Царь Навуходонозор зробив був золотого ідола на шістьдесять ліктїв заввишки, на шість ліктїв завширшки, поставив його на полі Деїрі, в краю Вавилонському,
2 І послав царь Навуходонозор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, найстарших суддїв, скарбників, радників, урядників і всїх володарів по областях, щоб прийшли на посьвятини боввана, що його царь Навуходонозор поставив.
3 І зібрались сатрапи, намісники, воєводи, найстарші суддї, скарбники, радники, урядники й усї володарі по областях на посьвятини боввана, що його царь Навуходонозор виставив.
4 Тодї закричав окличник голосно: Оповіщається вам, народи, племена й мови:
5 В ту хвилю, як почуєте гук труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел і симфонїї, і всяких музичних приборів, припадайте ниць і поклонїтесь золотому образові на стовпі, що його царь Навуходонозор виставив;
6 А хто не впаде й не поклониться, буде зараз вкинутий в піч, розпалену огнем!
7 Тим то наколи всї народи почули голос труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел і всяких музичних приборів, то й попадали всї народи, племена й язики й поклонились золотому ідолові, що його поставив царь Навуходонозор.
8 Саме в той час приступили деякі Халдейцї з доносом на Юдеїв.
9 Вони сказали цареві Навуходонозорові: Царю, жий по віки!
10 Ти, царю, дав приказ, щоб кожна людина, як почує голос труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел і симфонїї та других музичних приборів, впала й поклонилась золотому образові,
11 А хто не впаде й не поклониться, той буде вкинений в розпалену піч.
12 Та мужі Юдейські, котрих ти настановив над справами краю Вавилонського, Седрах, Мисах та Авденаго, — сї мужі нехтують твоїм приказом, царю; вони богів твоїх не шанують, та й золотій подобинї, що ти її оце поставив, не кланяються.
13 Тодї звелїв Навуходонозор у гнїві й лютостї привести Седраха, Мисаха й Авденаго; й зараз приведено сих мужів перед царя.
14 І промовив до них Навуходонозор: Не вже ж ви, Седрах, Мисах і Авденаго, маєте на думцї богів моїх не шанувати й золотій подобинї, що я поставив, не кланятись?
15 Од тепер, коли ви на се готові, — як тільки почуєте гук труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел, симфонїї та инших музичних приборів, припадайте й поклоняйтесь подобинї, що я її зробив; коли не поклонитесь, то зараз будете вкинуті в палаючу піч, а тодї котрий бог визволить вас з моєї руки?
16 І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали до царя Навуходонозора: Шкода нам відповідати на се.
17 Бог наш, котрому ми служимо, може нас із палаючої печі й з руки твоєї, царю, визволити;
18 А коли б се й не сталось, то нехай тобі, царю, буде звісно, що ми твоїм богам служити не будемо й золотій подобинї, котру ти поставив, не поклонимось.
19 Тодї Навуходонозор загорівся лютостю, а вигляд його обличчя змінився проти Седраха, Мисаха й Авденаго, й приказав розпалити піч в сїм разів горячійше, нїж її звичайно натоплювано,
20 І звелїв найдужшим чоловікам із свого війська повязати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розпалену огнем.
21 І зараз повязано сих мужів та й у їх спідній й верхній одежі і в завоях на голові і в иншому убраннї вкинуто їх у піч, розпалену огнем.
22 Та позаяк приказ царів був суворий, а піч була розпалена незвичайно, то полумя від огню вбило тих людей, що вкидали Седраха, Мисаха та Авденаго.
23 А сї три мужі — Седрах, Мисах та Авденаго — впали в розпалену огнем піч, повязані.
Новий Заповіт
19 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
21 і Єрея великого над домом Божим,
22 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23 держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
24 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
27 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
28 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30 Знаємо Того, хто промовив: „Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь‟; і знов: „Господь судити ме людей своїх.‟
31 Страшно впасти в руки Бога живого.
32 Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
35 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
38 „А праведний з віри жив буде,‟ і: „Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.‟
39 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
Псалом
1 Проводиреві хора; псальма Давидова. Визволи мене, Господи, від лихих людей! Від чоловіка насильного, заступи мене!
2 Котрі злобу в серцї замишляють, що дня до бою збираються.
3 Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх.
4 Сохрани мене, Господи, від рук беззаконного, від чоловіка насильного заступи мене, котрі задумали спинити кроки мої.
5 Горді тайно заставили на мене сїла і посторонки, розіпняли сїтку при дорозї, западню приготовили для мене.
6 Сказав я до Господа: ти Бог мій! Почуй, Господи, благаннє моє!
7 Господь — Владика мій, твердиня снасення мого; ти покрив голову мою в день бою.
8 Не дай, Господи, напасникові оскому зігнати, не пособи задумам його! Не дай вознестись їм.
9 Отрута окружаючих мене, зараза з уст їх нехай на них самих спаде.
10 Нехай посиплеться на них горюче угля! Нехай Бог кине їх в огонь, у вир, щоб не спаслися!
11 Чоловіку злорічивому, щоб не було життя йому на землї; чоловіка насильного, щоб злоба у пропасть його загнала.
12 Я знаю, що Господь явить правосуддє пригнобленим, справедливість бідним.
13 І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати.