День 348 з 365

Ос 9:1–12:14

9:1 Ой не радуйсь, Ізраїлю, й не веселися, як инші народи, бо ти блудуєш, покинувши Бога твого: як блудниця, любиш гостинцї з якого б то й не було току.

9:2 Гумно й тискарня не буде харчувати їх, і виногради обманять їх.

9:3 Не будуть вони жити в землї Господнїй: Ефраїм вернеться в Египет, і в Ассириї їсти муть нечисте.

9:4 І не будуть додавати вина в жертву Господеві, не вподобні будуть йому жертви їх; будуть вони їм, мов хлїб похоронний; всякий, хто буде його їсти, опоганиться, бо сей хлїб їх буде хиба їм на пожиток, а в дом Господень він не ввійде.

9:5 Що ж будете чинити в день сьвяточний, або в день празнику Господнього?

9:6 Ось бо, вони через опустошеннє повтїкають; та Египет збере їх із сьвіта, Мемфис поховає; дорогі будівлї їх забере під себе кропива, колюча тернина буде в шатрах їх.

9:7 Прийдуть днї навідання. Нехай же тодї дознаєсь Ізраїль, що дурний був його віщун, безумний, що видавав себе за вдохновеного; бо безлїч беззаконностей твоїх, і велика злоба (проти Бога).

9:8 Ефраїм — (се мала бути) сторожа при Бозї мойму, (а в нього кожний) пророк — се сїлця птахолова на кожнїй стежцї його; се западня в зборищі бога його.

9:9 Глибоко впали вони, розопсотились, як за часів Гиви; ой він пригадає їм безбожність їх, скарає за гріхи їх!

9:10 Як винну грону, знайдену в пустинї, підняв я Ізраїля; як перший раннїй овощ на смоковницї вибрав я отцїв ваших, а вони обернулись до Вааль-Пеора й віддали себе гидотї, та стались і самі такими гидкими, як ті, що їх полюбили.

9:11 У Ефраїміїв улетить, мов птиця, їх слава; нї народин, нї вагітностї, нї зачаття не буде.

9:12 Ба коли б і зростили синів своїх, я їх одійму в них; горе бо їм, коли я їх опущу!

9:13 Ефраїм, як самий я бачив, до Тиру подібний, а насаджений на прегарному місцї; але Ефраїм виводити ме синів своїх на побій.

9:14 Дай їм, Господи, — що ж ти даси їм? Дай утробу їм, що не роджає, й соски сухі-немолочні.

9:15 Усе зло їх постало в Галгалї: Там почав я ненавидїти їх за їх беззаконства; прожену їх із землї моєї, не буду вже більше любити; вся старшина їх — зрадники.

9:16 Ефраїм побитий; коріннє в нього посохло; не буде у нього плоду, а коли б і родили синів, то я подам дорогий плід їх утроби смертї на поталу.

9:17 Відопхне їх від себе Бог мій, за те, що були йому неслухняні, — блукати муть проміж народами.

10:1 Ізраїль — повнолозий виноград, багатий у плоди; та чим більш у нього плодів, тим і жертівників більше; чим лучша земля у нього, тим гарнїйше прибирають бовванів своїх.

10:2 Роздїлилось у них серце, за те й жде їх кара; він повалить їх жертівники, потре їх божища.

10:3 Вони будуть тодї казати: Нема в нас царя, тим що ми Бога не боялись; та й царь — що він нам поміг би?

10:4 Говорять вони пусті бесїди, криво присягають і чинять умови; за те прийде суд на них, мов отруйне зїллє на загонах в полї.

10:5 Задля телця Бет-Авена затремтять Самарийські осадники; заплаче по ньому нарід його, та й сьвященники його, що ним так радїли, заплачуть по славі його, бо вона відійде від його.

10:6 Ба й самого його віднесуть ув Ассирию — в гостинець цареві-защитникові; постидається Ефраїм і осоромиться Ізраїль надїєю своєю.

10:7 Зникне в Самариї царь, нїби та піна на водї.

10:8 І попустошені будуть, висоти Авена — той гріх Ізраїля; поростуть бодяки да тернина на їх жертівниках, і скажуть вони горам: Впадїте на нас! а горбам: Покрийте нас!

10:9 Ще гірше, як у часах Гиви грішив ти, Ізраїлю; там вони держались, і війна в Габаонї проти безбожників не була така страшна.

10:10 Їх же скараю по бажаннї гнїву мого: зберуться на них народи, й впаде на них кара за двоїстий проступок їх.

10:11 Ефраїм стане, як та усвоєна ялівка, що привикла молотити; й самий я наложу ярмо йому на товсту шию; на Ефраїмі їздити муть верхом, Юда буде за плугом ходити, Яков — волочити.

10:12 Нехай би ж сїяли праведність, щоб могли жати ласку; розʼорюйте в собі новину; бо вже час, шукати Господа, щоб, коли він навідається, полив вас справедливостю.

10:13 Досї ви порали безбожність, а жали беззаконство, й їсте хлїб омани; ти бо надїявся на твою путь та на многоту війська.

10:14 Оце ж настане метушня в народї твому, й усї твердинї твої порозпадаються, як Салман збурив був Бет-Арбель в день битви: матїр полягла з дїтьми.

10:15 Ось, до чого довів вас Бетель — за безмірну безбожність вашу!

11:1 Мов досьвітня зоря, минеться царство Ізраїля! — Коли ж Ізраїль був ще малолїтком, я полюбив його, і з Египту покликав його — сина мого.

11:2 Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.

11:3 Я самий вчив Ефраїма ходити, носив його на руках моїх, та вони на тім не розумілись, що я гоїв їх рани.

11:4 Поворозами людяними, поворозами любови, притягав я їх до себе; здоймив ярмо з шиї в них, запопадливо піддавав їм поживу.

11:5 Тепер він не вернеться в Египет, але Ассур царем його буде, за те, що не хотїли навернутись.

11:6 І впаде меч на міста їх, потре засови їх і пожере їх за їх задуми.

11:7 Народ мій здеревів у відпадї од мене, й хоч йому про високе говорять, він не підносить у гору свого духа.

11:8 Що менї чинити з тобою, Ефраїме? Як менї віддавати тебе на поталу, Ізраїлю? Чи зроблю з тобою те, що з Адамою, чи вчиню тобі те саме, що Севоїмові? Обернулось бо в менї серце моє, зворушився жаль мій.

11:9 Не вчиню того, до чого палаючий гнїв мене пориває, не викореню Ефраїма, бо я Бог, а не людина; я бо посеред тебе, я — сьвятий; я не вломлюся ворогом у місто.

11:10 (колись) Пійдуть усї слїдом за Господом. Як лев, видасть він із себе голос; дасть голос свій почути, — й ворохнуться дїти з заходу.

11:11 Прилинуть із Египту, як птаство, як голуби з краю Ассирийського, й поселю їх у домівках їх, говорить Господь.

11:12 (та поки що) Обгорнув мене Ефраїм ложею, дім Ізраїля — зрадою; Юда держався ще найбільше Бога, й був вірним із сьвятими (слугами).

12:1 Ефраїм їсть пустий вітер, вганяє за східним вітром; день поза день примножує лож, накликає грозу; він входить в умову з Ассуром, вивозить оливу в Египет.

12:2 Та й з Юдою в Господа суд, і навідаєсь він до Якова за його поступки; відплатить йому за всї дїла його.

12:3 Ще із материної утроби зʼупиняв він свого брата, а, дорісши в мужа, він боровся з Богом;

12:4 Боровся з ангелом, — і переміг; плакав і прохав у нього; Бог ізнайшов нас у Бетелї й говорив там із нами.

12:5 А Господь є Богом сил небесних, імя його — Віковічний.

12:6 Тим же то й ти обернися до Бога твого; пильнуй милосердя і суду, й вповай все на Бога твого.

12:7 Кананїй — у нього невірна вага в руцї, він любить кривдити.

12:8 Ефраїм мовляє: От, я таки забагатїв! придбав собі добра, та й у всїх моїх забігах не знайдесь незаконностї, що була б гріхом.

12:9 Та я, Господь, Бог твій від самої землї Египецької, я тебе знов оселю в кучах, як у днї сьвяток.

12:10 Я говорив до пророків, я багато являв видив, і через пророків промовляв у приповістях.

12:11 Коли Галаад зробився Авеном (бовваном), то на марно заколювали в Галгалах биків на жертву, бо їх жертівники повалено, вони стоять, мов купи каміння на межах поля.

12:12 Втїк же Яков у землю Сирийську, і служив Ізраїль за жінку, та й знов за жінку пас вівцї.

12:13 Через пророка визволив Господь Ізраїля з Египту, і через пророка він піклувався ним.

12:14 Тяжко гнївив Ефраїм, за те ж і полишить Господь кроваву його провину на ньому, й поверне ганьбу його на нього.

Об 6:1–17

1 І я бачив, що отворив Агнець одну з печатїй і чув, як одно з животних сказало, наче громовим голосом: Прийди і подиви ся.

2 І я поглянув, і ось, кінь білий, а, що сидїв на ньому, мав лук; і дано йому вінець, і вийшов яко побідник, щоб побіждати.

3 І коли отворив другу печать, чув я друге животне, що сказало: Прийди, і подиви ся.

4 І вийшов инший кінь рижий; а, що сидїв на йому, тому дано взяти впокій із землї, і щоб один одного вбивали; і дано йому великий меч.

5 І коли отворив третю печать, чув я третє животне, що сказало: Прийди і подиви ся. І я поглянув, аж ось кінь карий, а, що сидїв на ньому, мав вагу в руцї своїй.

6 І почув я голос зпосеред чотирьох животних, що сказав: Міра пшеницї за денар, і три міри ячменю за денар; і оливи і вина не марнуй.

7 І коли отворив четверту печать, чув я голос четвертого животного, що сказало: Прийди і подиви ся.

8 І я поглянув, і ось, кінь блїдий, а, що сидїв верх него, імя йому смерть, а пекло слїдом за ним; і дана йому власть вбивати на четвертій частї землї мечем, і голодом, і смертю, і зьвірми земними.

9 І коли отворив пяту печать, бачив я під жертівнею душі убитих за слово Боже, і за сьвідченнє, котре мали; і покликнули голосом великим, говорячи:

10 Доки, Владико сьвятий і правдивий, не будеш судити і мстити за кров нашу над тими, що домують на землї?

11 І дано кожному одїж білу, і сказано їм, щоб впокоїлись ще малий час, доки не доповнять (числа) слуги-товариші їх, і брати їх, що мають бути вбиті, як і вони.

12 І поглянув я, коли отворив шесту печать; і ось, трясеннє велике стало ся, і сонце стало чорне, як верета волосїнна, а місяць став, як кров,

13 а зорі небесні попадали на землю, як смоківниця, од великого вітру трясена, скидає свої недостиглі смокви.

14 А небо зникло, як лист звинутий, і всяка гора і виспа двигнулись із місць своїх;

15 і царі землї, і вельможі, і багаті, і тисячники, і сильні, і всякий невільник, і всякий вільний скрились у печерах і скелях гірських,

16 і кажуть скелям і горам: Впадїте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолї, і від гнїва Агнця,

17 бо прийшов великий день гнїва Його, і хто може встояти?

Йов 38:29–41

29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?

30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.

31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона?

32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?

33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?

34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?

35 Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони ʼд тобі й скажуть: Ось ми!

36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?

37 Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,

38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?

39 Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,

40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?

41 А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?