День 349 з 365
Ос 13:1–14:9, Йоіл 1:1–20, Об 7:1–17, Пс 145:1–21
Старий Заповіт
13:1 Як говорить, було, Ефраїм, то всї тремтїли. Він був поважний ув Ізраїлї; та він провинив через Баала — та й погиб.
13:2 А тепер чинять вони ще нові провини: поробили собі з свого срібла виливані боввани по свому розуму — все ремісницька робота, — та й навчають людей, що приносять жертву: Цїлуйте биків!
13:3 За те ж вони позникають, наче мрака вранцї, наче роса, скоро улїтаюча, як полова, що її вітер з току розвіває, та як дим із комена.
13:4 Нї! я — Господь, Бог твій з часів землї Египецької, і нїяк тобі знати иншого Бога окрім мене, й нема Спасителя окрім мене.
13:5 Я ж признав тебе за свого в пустинї, у тій землї спраги.
13:6 Маючи поживу, вони їли до ситу; а коли засичувались, підіймалось у гору їх серце, й забували про мене.
13:7 За те ж станусь я їм левом — левчуком, що чатує при дорозї.
13:8 Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй дїти, — як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється; дикі зьвірі будуть їх розторгувати.
13:9 Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в менї — опора твоя.
13:10 А де ж царь твій? Нехай би тепер рятував тебе по всїх містах твоїх! Де ж суддї твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину?
13:11 Я ж дав тобі царя у гнїву мому, та й — одняв у досадї моїй.
13:12 О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь!
13:13 Прийдуть на нього муки породїлї; він — нерозумний син, инакше не ждав би, аж прийдеться родити дїтей.
13:14 Та я вибавлю їх із потали пекла, відкуплю їх від смертї. Де жало твоє, смерте? а ти, пекло, де твоя побіда? жалю зза сього у мене не буде.
13:15 Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустинї, — і висхне джерело його, й зсякне виплив його; вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого.
14:1 Спустошена буде Самария, за те, що проти Бога свого встала: од меча поляжуть вони, малеча їх буде порозбивана а ваговиті їх молодицї, порозтинані, погинуть.
14:2 Вернися же, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти впав через безбожність твою.
14:3 Возьміть із собою (щирі) слова, приступіть до Господа й говоріть до його: Відійми всяке беззаконство й приверни благость, а ми приносити мемо жертву уст наших.
14:4 Ассур не буде вже надїєю рятунку нашого; не будемо (вповаючи) всїдати на конї, та й виробам рук наших не будем говорити: Ви боги наші; бо тілько в тебе змилуваннє до сиріт.
14:5 О, я вилїчу-прощу їх зраду, полюблю їх по моїй ласкавостї, бо гнїв мій одвернеться від них.
14:6 Буду Ізраїлеві росою; він зацьвіте, мов лилія, та запустить коріннє, мов на Ливанї.
14:7 Пагонцї в нього забуяють, прикраситься, наче оливина, а пахощі від нього — як од Ливану.
14:8 І будуть знов вертатись, хто раз сидїв під тїнню в нього; забагатїють хлїбом; зацьвітуть, наче лоза виноградня, і будуть славитись, як вино Ливанське.
14:9 Яке менї ще дїло до ідолів, скаже Ефраїм. Я ж вислухаю його й зглянуся на його; я буду йому зеленїючим кипарисом, од мене будеш мати плоди.
14:10 Хто такий мудрий, щоб се зрозуміти? Хто має розум, щоб се все збагнути? бо праві дороги Господнї, й праведні ходять ними, а беззаконники впадуть на них.
1 Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.
2 Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?
3 Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти — дальшому родові:
4 Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.
5 Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!
6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його — левині, челюстї в його, як у левицї.
7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галузки її білїють.
8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!
9 Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.
10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.
11 Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї — пропали жнива в полї.
12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь — всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.
13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.
14 Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.
15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.
16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?
17 Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.
18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.
19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.
20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.
Новий Заповіт
1 А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево.
2 Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого; і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи:
3 Не робіть шкоди землї нї морю, нї деревинї, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх.
4 І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих:
5 З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Рубенового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних;
6–7 з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних;
8 з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Беняминового дванайцять тисяч попечатаних.
9 Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, зʼодягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.
10 І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві.
11 І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,
12 говорячи: Амінь; благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.
13 І сказав один із старцїв, говорючи менї: Хто се, що зʼодягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли?
14 І я сказав: Добродїю, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.
15 Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолї оселить ся в них.
16 Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека;
17 Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.
Псалом
1 Похвальна пісня Давидова. Вознесу тебе, мій Боже, і царю, і буду прославляти імя твоє по віки.
2 Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки.
3 Великий Господь і вельми достойний хвали, і величчє його недослїдиме.
4 Рід перед родом прославить твори твої, і звістить про могучі дїла твої.
5 Роскажу про пишну красу величчия твого, і про чудеса твої,
6 Будуть говорити про силу страшних дїл твоїх, а я звіщу про великі дїла твої.
7 Вознесуть память за велику благість твою, і піснями прославлять справедливість твою.
8 Господь ласкавий і милосердний, до гнїву повільний і милостю великий.
9 Господь благий до всїх, і милосердє по над усї дїла його.
10 Возхвалять тебе, Господи, всї творива твої, а праведні твої люде прославлять тебе.
11 Будуть розказувати про величчє царства твого, і проповідувати про силу твою,
12 Щоб явити дїтям людським потужні дїла його, і пишну славу царства його.
13 Царство твоє, царство всїх віків, і влада твоя через всї роди.
14 Господь піддержує всїх падаючих, і підносить всїх похилившихся.
15 Очі всїх на тебе споглядають, і ти даєш їм свого часу поживу їх.
16 Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає.
17 Господь справедливий у всїх дорогах своїх, і благий у всїх дїлах своїх.
18 Господь близько до всїх, хто кличе його, до всїх, що кличуть його в правдї.
19 Він сповняє бажаннє тих, що бояться його; чує благаннє й спасає їх.
20 Господь хоронить всїх, що люблять його, а беззаконних погубляє.
21 Да звістять хвалу Господню уста мої; і всяке тїло да прославить сьвяте імя його по віки!