День 35 з 365
Вих 16:1–17:16, Мт 22:29–46, Прип 8:20–36
Старий Заповіт
16:1 І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
16:2 І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
16:3 І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
16:4 І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
16:5 А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
16:6 І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
16:7 А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
16:8 І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
16:9 І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
16:10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
16:11 І глаголе Господь Мойсейові:
16:12 Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
16:13 І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а враньцї була роса круг табору.
16:14 І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
16:15 І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
16:16 Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
16:17 І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
16:18 І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
16:19 І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
16:20 Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
16:21 І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
16:22 І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
16:23 І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
16:24 І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
16:25 І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
16:26 Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
16:27 І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
16:28 І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
16:29 Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
16:30 І народ відпочивав семого дня.
16:31 І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
16:32 І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
16:33 І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
16:34 Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
16:35 Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.
16:36 Гомер же, се девятина ефи.
17:1 І мандрувала вся громада Ізраїльська із Син степу, переходами, по слову Господньому. І втаборились у Рефидимі; і не було води пити людям.
17:2 І сварились люде з Мойсейом, і гукали: Дай нам пити! І рече Мойсей їм: Чого сваритесь зомною? Про що спокушуєте Господа?
17:3 І були там люде жадні води, і нарекали на Мойсея кажучи: Про що се ти вивів нас із Египту, щоб уморити нас, і дїти наші, і скот наш жадою?
17:4 І заголосив Мойсей до Господа кажучи: Що маю дїяти з людьми моїми? Ще трохи, та й побють мене каміннєм.
17:5 І рече Господь Мойсейові: Пройди поперід людей, та возьми з собою старших мужів громадських Ізраїльських; і палицю твою, що нею вдарив єси по ріцї, візьми в руку твою, та й ійди.
17:6 Се я стану перед тобою там, на скелї в Горебі; і вдариш ти по скелї, і рине з її вода, щоб напились люде. І вчинив так Мойсей перед віччу в старших мужів громадських Ізраїльських.
17:7 І проложив прізвище врочищу тому: Маса і Мерива задля сварки між синами Ізрайлевими і задля того, що спокушували Бога мовляючи: Чи Господь є між нами, чи нема?
17:8 І прийшов Амалек, і бив на Ізраїля в Рефидимі.
17:9 І рече Мойсей Йосуї: Навибірай нам людей та йди битись із Амалеком; завтра се я стану на шоломенї ховма і жезло Боже в руцї моїй.
17:10 І вчинив Йосуа так, як повелїв йому Мойсей; почав битись із Амалеком. А Мойсей, Арон та Гур зійшли на шоломє ховма.
17:11 І сталось, що як піднімав Мойсей руцї, дак брали гору Ізраілитяне, а як попускав Мойсей руцї свої, дак брав гору Амалек.
17:12 Та стали важкі руки Мойсея. Тодї взяли вони каменя, та й підложили під його, і седїв на йому; Арон же та Гур стали піддержувати руцї його, один з одного боку, другий з другого, і піддержувано руцї його до заходу соньця.
17:13 І повалив Йосуа Амалека й людей його мечовим лезвом.
17:14 І рече Господь Мойсейові: Впиши се на спомин у книзї, та передай се слухам Йосуєвим, що зотру до щаду й память Амалекову спід небес.
17:15 І поставив Мойсей жертівника і дав йому імя Егова-Нїссі.
17:16 Каже бо: Рука на престолї Господа: війна у Господа проти Амалека з роду в рід.
Новий Заповіт
29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30 Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36 Учителю, котора заповідь велика в законї?
37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38 Се перва й велика заповідь.
39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46 І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Мудрість
20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,
21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.
22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;
23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.
24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.
25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;
26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.
27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,
28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),
29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, —
30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,
31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була — дїти людські.
32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.
33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.
34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!
35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;
36 Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.