День 361 з 365

Зах 2:1–5:11

2:1 І споглянув я знов і бачу: ось чоловік, і мав в руці міряльного шнура.

2:2 Я спитав: Куди ти йдеш? а він сказав менї: Розміряти Ерусалим, щоб знати, який він завширшки й який завдовжки.

2:3 Аж ось виступив ангел, що розмовляв ізо мною, другий же ангел вийшов вустрїч йому.

2:4 І сказав той до його: Біжи й скажи сьому молодикові так: Одкрито стояти ме Ерусалим через множество людей і скоту в ньому.

2:5 І сам я, говорить Господь, буду йому поломяним муром, і прославлю себе посеред його.

2:6 Гей, гей! утікайте ж із півночньої вемлї, говорить Господь: Я бо вас порозвівав, нїби на всї чотири вітри, говорить Господь.

2:7 Утїкай, Сионе, ти, що пробуваєш у дочки Вавилонської.

2:8 Так бо говорить Господь сил небесних: Задля слави послав мене він до народів, що вас обдерали; хто бо торкається до вас, торкається об зїницю ока мого.

2:9 І ось, я підніму на них руку мою, й стануть вони здобиччю невольникам своїм, і зрозумїєте, що се Господь сил небесних послав мене.

2:10 Викликуй же радісно й веселись, дочко Сионова! ось бо, я прийду й осядусь посеред тебе, говорить Господь.

2:11 І прийдуть тодї многі народи до Господа, й будуть моїм народом; і я оселюсь посеред тебе, й зрозумієш, що мене послав до тебе Господь сил небесних.

2:12 І посяде Господь Юду, як своє наслїдде на сьвятій землї, й вибере собі знов Ерусалим.

2:13 Умовкни ж, усяке тіло, перед Господом! він бо підіймається з сьвятого пробутку свого.

3:1 І показав мені первосьвященника Ісуса, що стояв перед ангелом Господнім, та й сатану, що стояв праворуч його, щоб його винуватити.

3:2 І сказав Господь (через ангела) до сатани: Нехай загрозить тебе, сатано, Господь, нехай загрозить Господь, вибравший собі Ерусалим! Хиба він не головня, вихоплена з огню?

3:3 Ісус же був у замазаній одежі, стоючи перед ангелом.

3:4 І озвався сей і сказав до инших (ангелів), що стояли перед ним: Поздіймайте з його замазану одїж! а йому сказав: Дивись, я зняв із тебе неправедність твою, й вдягаю тебе в одїж сьвяточну.

3:5 І говорив далїй: Вложіть йому на голову чистий кидар, і вложили йому на голову чистий кидар, і наділи ризи на його; ангел же Господень стояв.

3:6 І заповів ангел Господень Ісусові і сказав:

3:7 Так говорить Господь сил небесних: Як ходити меш дорогами моїми й будеш пильнувати сторожі моєї, то будеш судити дом мій й наглядати над моїми дворами. І дам тобі в підмогу з тих, що стоять оттут.

3:8 Слухай же вважно, ти первосьвященниче Ісусе, ти й товаришу твої, щозасїдають перед тобою, — сї мужі знаменні: Ось, я приведу слугу мого, Пагонця.

3:9 А ось, і камінь, що кладу перед Ісусом; на сьому каменї семеро очей; і виріжу на йому начерки його, говорить Господь сил небесних, і зітру гріх землї сієї одного дня.

3:10 Того часу, говорить Господь сил небесних, буде одно одного закликати під виноград і фиговину.

4:1 І вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного.

4:2 І спитав мене: Що бачиш? Я відказав: Бачу сьвітильника, — ввесь із золота; зверху в його кубочки на оливу й сїм лямп на йому, а також сїм дудочок до наливання в лямпи, що на йому.

4:3 А коло його дві оливинї, одна праворуч од кубочка, а друга ліворуч.

4:4 І запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродїю?

4:5 І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно? А я відповів: Нї, добродію, не знаю.

4:6 Тодї озвався він і сказав менї: Се, — Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних.

4:7 Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти — низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому!

4:8 І надійшло слово Господнє до мене:

4:9 Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас:

4:10 Хто ж би маловажив день сей, коли, радїючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля? — се очі Господнї, що обіймають зором увесь круг земний.

4:11 Тодї озвався я й промовив до його: Проти чого ж сї дві оливини, праворуч і лїворуч сьвітильника?

4:12 І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сї дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу?

4:13 І відказав менї: Хиба ти не знаєш, що се? Я ж відповів: Нї, добродїю, не знаю.

4:14 А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землї.

5:1 І підвів я знов очі й побачив, аж се летить писаний звиток.

5:2 І спитав він у мене: Що ти бачиш? а я кажу: Бачу летючий писаний звиєць, двайцять локот завдовжки й десять локот завширшки.

5:3 І промовив він до мене: Се прокляттє, що виходить на всю країну кожен, що крадекривдить, буде вигублений, як се написано на одній стороні; так само хто ложно кленеться буде вигублений, як написано на другій сторонї.

5:4 Я допущу те прокляттє, говорить Господь Саваот, і ввійде воно в господу злодїя і в господу того, що моїм імям ложно божиться, й оселиться воно в їх домівках, і вигубить їх укупі з їх деревяною й камяною роботою.

5:5 І вийшов ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив до мене: Підведи очі твої й подивись, що се за проява?

5:6 Кажу ж я: Що се? А він відказав: Се виходить мірка, й додав: се образ їх у всій країні.

5:7 Аж ось, піднялась оловяна покришка, а там у єфі седить женщина.

5:8 І промовив він: Отся — то сама безбожність і пхнув її в ефу, та й накрив оловяною покришкою.

5:9 І зняв я очі свої й побачив: аж ось проявились дві женщини, й вітер дув у крила їм, а крила в їх були наче в канї; й підняли вони ефу та й понесли її між землею й небом.

5:10 І поспитав я в ангела, що розмовляв ізо мною: Куди несуть вони єфу?

5:11 Він же відказав менї: Щоб виготовити їй пробуток у Сеннаар-землї й як осядеться вона там, то поставиться на своїй підставцї.

Об 19:1–11

1 А після сього чув я наче грімкий голос великого народу в небі, що казав: Алилуя! Спасеннє і слава і честь і сила Господеві Богу нашому;

2 правдиві бо і праведні суди Його, що осудив велику блудницю, котра псувала землю блудодїяннєм своїм; і помстив кров слуг своїх од руки її.

3 І сказали удруге: Алилуя! а дим її сходить на вічні віки.

4 І впали двайцять і чотири старцї, і чотири животні, і поклонились Богу, сидячому на престолї, глаголючи: Амінь! Алилуя!

5 А з престола вийшов голос і глаголав: Хвалїте Бога нашого, всї слуги Його, і боящі ся Його, і малі і великі.

6 І чув я наче голос народу великого, і наче голос многих вод, і наче голос сильних громів, що казали: Алилуя! обняв бо царство Господь Бог Вседержитель.

7 Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе.

8 І дано їй, щоб зʼодягла ся у виссон чистий і сьвітлий; виссон бо оправданнє сьвятих.

9 І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весїлля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві.

10 І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове — дух пророцтва.

11 І бачив я відчинене небо, і ось, кінь білий, а що сидїв на ньому, Того зовуть Вірним і Правдивим, а судить Він і воює по правдї.

Пс 149:1–9

1 Аллилуя! Засьпівайте Господеві нову пісню, хвалу його в соборі праведних його!

2 Да звеселиться Ізраїль Сотворительом своїм; сини Сиона да зрадуються Царем своїм!

3 Да хвалять імя його хором, при тимпанах і гуслях засьпівають йому похвальні піснї!

4 Бо Господь любується своїм народом; він украшає смиренних спасеннєм.

5 Да торжествують праведні в славі, радуються на ложах своїх!

6 Славославія Богу в устах їх, і обосторонь гострий меч в руцї їх,

7 На одмщеннє народам і кару племенам;

8 Щоб царів їх в кайдани забити, й дуків їх в желїзні пута закувати;

9 Сповнити над ними суд написаний. Така слава для всїх угодників його. Хвалїте Господа!