День 37 з 365
Вих 19:1–21:36, Мт 24:1–14, Прип 9:1–7
Старий Заповіт
19:1 Місяця ж третього по ізходї синів Ізрайлевих із Египецької землї, того ж самого дня прийшли вони в Синайський степ.
19:2 І двинули вони від Рефидиму, та й прийшли в Синайський степ, да й отаборились у пустинї.
19:3 І став там кошем Ізраїль проти гори. І покликав Господь Мойсея, і рече: Так дому Якововому вкупі з Ізраїлем ти возглаголеш:
19:4 Ви бачили, що сотворив я в Египтї лихим Египтянам. Як нїс вас орловими крильми і всїх поприводив до себе.
19:5 Оце ж, коли будете гласу мого послухати й хранити завіт мій із вами й умову, дак будете пай мій в народах, моя ж бо земля вся вселенна,
19:6 І будете в мене ви царством сьвященним, народом вибраним. Се словеса, що мусиш возглаголати синам Ізрайлевим.
19:7 І прийшов Мойсей і покликав старших мужів громадських, і росказав перед ними всї словеса, що завітував йому Господь.
19:8 І відказали всї люде одностійно і мовляли: Усе, про що глаголав Господь, сповняти мемо. І переказав Мойсей людські слова Господеві.
19:9 І рече Господь Мойсейові: Се я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чували люде, як розмовляти му з тобою, і щоб також няв тобі віри довіку. І повідав Мойсей слова людські Господеві.
19:10 І рече Господь Мойсейові: Іди до людей, та й очищай їх, і сьогоднї й завтра, і нехай повипірають одїж свою,
19:11 І будуть готові проти третього дня; бо на третїй день Господь зійде до долу, перед віччю в усїх людей, на Синай гору.
19:12 І положиш границї людям з усїх боків, говорючи: Остерегайтеся сходити на гору і доторкуватись до країв. Хто доторкнеться до гори, тому смерть.
19:13 Нїчия рука нехай не доторкнеться до неї, бо побє його каміннє, або застрілить стріла. Чи скотина, чи людина, живе не буде. Як трубити ме веселим гуком, тодї можна зійти на гору.
19:14 І спустився Мойсей з гори до людей, та й сьвятив люде, і повипирали вони одїж свою.
19:15 І рече він людям: Бувайте готові проти третього дня; не пригортайтесь до жінок.
19:16 І сталось третього дня, як обутьріло, загриміли громи, заблищали блискавки, і затрубило в роги страшенно; і затремтїли всї люде в таборі.
19:17 І повиводив Мойсей людей до Бога з табору, і постали вони попід горою.
19:18 І димувала вся Синай гора, тим що спустивсь на її Господь в поломнї. І підіймався дим із її як дим із горна, і тремтїла вся гора вельми.
19:19 І гучав голос роговий голоснїш та голоснїш. Мойсей говорив, а Бог відказував йому гласом.
19:20 І спустився Господь на Синай гору, на верх гори; і покликав Господь Мойсея на верх гори, і піднявся Мойсей.
19:21 І рече Господь Мойсейові: Спустись, остережи людей; ато протовпляться до Господа, і богато зміж їх поляже.
19:22 І сьвященники, що приступають до Господа, нехай осьвятяться, щоб не поразив їх Господь.
19:23 І рече Мойсей Господеві: Не приступати муть люде до Синай гори; сам бо остерегав і завітував єси нам, глаголючи: Положи гряницї кругом гори і осьвяти її.
19:24 І рече йому Господь: Ійди, спустись, і піднімешся ти і Арон з тобою; сьвященники ж і люде нехай не важяться через границю товпитись до Господа; ато поразить їх.
19:25 І спустився Мойсей до людей і повідав їм.
20:1 І глаголав Господь всї словеса оцї, глаголючи:
20:2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, із дому невольницького.
20:3 Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем.
20:4 Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землї внизу, і того, що в водах і попід землею.
20:5 Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене.
20:6 І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.
20:7 Не призивати меш імени Господа, Бога твого, марно. Бо не вважати ме Господь безвинним того, хто призиває імя його марно.
20:8 Памятай день субітнїй, щоб сьвятити його.
20:9 Шість день можна тобі працювати й робити всяке дїло твоє.
20:10 День же семий субота Господеві, Богу твойму.
20:11 Бо шість день творив Господь небеса і землю, море й усе, що в їх, і перестав дня семого; тим благословив Господь субітнїй день і осьвятив його.
20:12 Шануй батька твого й матїр твою, щоб довголїтен був ти на землї, що Господь, Бог твій, дасть тобї.
20:13 Не вбивати меш.
20:14 Не прелюбкувати меш.
20:15 Не красти меш.
20:16 Не сьвідкувати меш льживо на близького твого.
20:17 Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, нї на раба його, нї на рабиню його, нї на скотину його, нї на осла його, нї на що, що є близьнього твого.
20:18 І вбачали всї люде громуваннє й блискавицї, і гук роговий, і гору димуючу, і вбачаючи відступили назад і стояли оддалеки.
20:19 І мовляли вони Мойсейові: Розмовляй сам із нам, дак ми слухати мемо, та нехай не розмовляє з нам Бог, ато повміраємо.
20:20 І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали.
20:21 І постали люде оддалеки; а Мойсей приступив до темряви, де Бог.
20:22 І рече Господь Мойсейові: Тако промовиш до синів Ізрайлевих: Бачили ви, що з небес я розмовляв із вами.
20:23 Не робити мете передо мною богів срібних, і богів золотих не робити мете собі.
20:24 Жертівника з землї спорудиш менї, і приносити меш всепалення твої, і мирні жертви твої, і дрібну скотину твою і воли твої; на всякому врочищі, де поставлю память іменї мого, приходити му до тебе й благословляти му тебе.
20:25 Коли ж із каменя споруджувати меш менї жертівника, не споруджуй із тесаного каменя; бо різцем твоїм ти махнеш над їм, та й опоганиш його.
20:26 Тако ж не сходити меш по сходах до жертівника мого, щоб не відкрилась над ним нагота твоя.
21:1 А се суди, що обявиш перед ними:
21:2 Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.
21:3 Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.
21:4 Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.
21:5 Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;
21:6 Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
21:7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
21:8 І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
21:9 А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
21:10 Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
21:11 А коли б сї три речі не додержав, дак можна ій вийти дармо без окупу.
21:12 Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
21:13 Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
21:14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
21:15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
21:16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
21:17 І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
21:18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
21:19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
21:20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притма треба відомстити за се.
21:21 Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
21:22 І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
21:23 А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.
21:24 Око за око, зуба за зуба.
21:25 Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
21:26 І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.
21:27 І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.
21:28 І коли вколе скотина мужчину чи женьщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.
21:29 А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.
21:30 Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.
21:31 Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.
21:32 Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.
21:33 А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
21:34 Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.
21:35 А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять по полам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.
21:36 Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.
Новий Заповіт
1 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну.
2 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.
3 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?
4 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.
5 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.
6 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.
7 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.
8 Все ж се почин горя.
9 Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.
10 І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного.
11 І багато лжепророків устане, й зведуть многих.
12 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.
13 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.
14 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.
Мудрість
1 Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,
2 Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;
3 Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:
4 Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала:
5 Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;
6 Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!
7 Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.