День 38 з 365
Вих 22:1–31, Мт 24:15–41, Прип 9:8–18
Старий Заповіт
1 Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку.
2 Коли захоплять злодїя, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною.
3 Коли ж тодї вже соньце сьвітило, дак се буде крівава провина. Злодїй мусить заплатити; коли ж нїчого нема в його, мусять його, за кражу його продати.
4 Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати.
5 Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полї що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого.
6 Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити.
7 Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодїй, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу;
8 Коли ж злодїй не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддїв та й заприсягти, що не загарбав чужої власностї.
9 При кожному спроневіренню власностї, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: „Ось воно‟, мусить прийти перед суддїв слово обох, і той, кого суддї узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє.
10 Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і нїхто не бачив,
11 Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нїчого той платити.
12 Коли справдї вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові.
13 Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нїчого за роздерте платити.
14 Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити.
15 Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну.
16 Коли хто зведе з ума дівицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати ій віно і взяти собі її за жінку.
17 Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї.
18 Не зоставляй відьми живою.
19 Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.
20 Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний.
21 Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї.
22 Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.
23 Бо коли їх тїснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую.
24 І загориться гнїв мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а дїти сиротами.
25 Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу.
26 Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця;
27 Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден.
28 Не лаяти меш суддїв, і не проклинати меш князя народу твого.
29 Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дїтей твоїх оддавати меш менї.
30 Так робити меш з волом і з малим скотом; сїм день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його менї.
31 І люде сьвяті будете ви менї, і мясива в полї роздертого не їсти мете; собацї кидати мете його.
Новий Заповіт
15 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місцї сьвятому (хто читає, нехай розуміє),
16 тодї, хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
17 хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї;
18 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
19 Горе ж важким і годуючим під той час!
20 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утїкати зимою, анї в суботу:
21 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.
22 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тїло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть днї тиї.
23 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.
24 Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.
25 Оце ж наперед сказав я вам.
26 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустинї; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.
27 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.
28 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.
29 І зараз після горя днїв тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.
30 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.
31 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його.
32 Від смоківницї ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько лїто.
33 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.
34 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.
35 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.
36 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели небесні, тільки сам Отець мій.
37 Як же днї Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого.
38 Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,
39 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всїх; так буде й прихід Сина чоловічого.
40 Тодї буде двоє в полї; один візьметь ся, а один зоставить ся.
41 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.
Мудрість
8 Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;
9 Дай науку мудрому, — зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.
10 Почин премудростї — страх Господень, а пізнаннє сьвятого — се розум;
11 Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.
12 Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь; коли ж пустун ти, тобі від сього шкода.
13 Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа,
14 Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї,
15 Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять:
16 Хто неук, завертай сюди! а недоумкові каже:
17 Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший.
18 А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, — в преисподнїй.