День 43 з 365

Вих 30:1–38

1 І построїш менї жертівника на куреннє кадильне; з дерева акацієвого зробиш його.

2 Локіть завдовжки він і локіть завширшки, четверокутний він буде, і два ліктї заввишки; і роги його одноцїльні з ним.

3 І обложиш його щирим золотом верх його, всї боки його і роги його. І зробиш до його вінець золотий навкруги.

4 І дві каблучки золоті зробиш до його під вінцем його. По обох боках його поробиш їх, і будуть вони про жердки, щоб носити його ними.

5 І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш їх золотом.

6 І постановиш його проти завіси, се єсть перед скринею сьвідчення і проти віка, що над сьвідченнєм, і де буду сходитись з тобою.

7 І кадити ме Арон кадилом на йому з ранку до ранку; як понаготовляє лямпи, мусить кадити;

8 І як запалює Арон лямпи між двома вечорами, мусить кадити; вічне кадило перед Господом в роди ваші.

9 Не приносити мете на його кадил чужих, нї всепалення, нї приносів; і поливальної жертви не лити мете на його.

10 І покуту робити ме Арон на роги його, раз в рік, кровю жертви покути за гріх і примирення, буде що року раз покутувати за його в роди ваші: Сьвятиня над сьвятинями він Господеві.

11 І рече Господь Мойсейові тако:

12 Як перелїчувати меш сини Ізрайлеві, так нехай кожен при перелїку дасть Господеві за душу свою викуп, і не буде в них лиха, як перелїчувати муть їх.

13 Ось що мусять вони давати: всї що переходити муть до перелїчених, пів секеля, після секеля сьвятинї (двайцять гер один секель) пів секеля яко приніс Господеві.

14 Двайцятилїток і старше хто переходить до перелїчених, мусить давати приноса Господеві.

15 Багатий не більш, і вбогий не меньше пів секеля мусить давати, як приніс Господеві, на покуту душ їх.

16 І брати меш срібло покутне від синів Ізрайлевих, та й давати меш його на службу в громадський намет; і буде воно синам Ізрайлевим поминаннєм перед Господом, на покуту душ ваших.

17 І рече Господь Мойсейові тако:

18 Зробиш ти вмивальницю мідяну й підставку до неї мідяну, на обмиваннє, і поставиш її між наметом громадським і жертівником, і наллєш до неї води.

19 І обмивати муть у йому Арон і сини його руки свої й ноги свої.

20 Як входять вони в громадський намет, мусять пообливатись водою, щоб не померти; або як приступають до жертівника на служеннє, щоб закурити огняну жертву Господеві.

21 Мусять пообмивати руки свої й ноги свої, щоб не померти; і буде се установою віковічньою йому й насїнню його в роди їх.

22 І рече Господь Мойсейові так:

23 Возьми теж собі пахощів найдорожших: мирри чистої пятьсот секелїв, та цинамону пахущого половину того, двістї і пятьдесять, і кальмусу пахущого двістї і пятьдесять,

24 І кассії пятьсот, по секелю сьвятинї, та олїї оливної один гін.

25 І зробиш із того миро сьвятого помазання, мішане мастило пахуще, робом аптикарським; се буде олїя сьвятого помазання.

26 І мусиш помазати ним громадський намет і скриню сьвідчення,

27 І стіл і всю посудину його, і сьвітильника, і посудину його, і жертівника кадильного,

28 І жертівника до всепалення, і вмивальницю і підставку її,

29 І поосьвячуєш їх; і будуть вони пресьвятими: хто доторкнеться до них, буде сьвятий.

30 І Арона й сини його намастиш і висьвятиш їх на сьвященників менї.

31 До синів же Ізрайлевих мусиш промовити: Миром сьвятого помазання мусить се бути менї в роди ваші.

32 На людське тїло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Сьвяте воно, і сьвятим мусить бути вам.

33 Хто зробив би таке мішаннє, та хто помаже ним чужого, викорениться той ізміж людей своїх.

34 І Господь рече до Мойсея: Возьми запашне коріння: Стакте та кадильну черепашину, та гальбан, запашне коріння і чистий яловець, з усього по рівній частинї,

35 І зроби з того майстерно зложене кадило, робом аптикарським стерте, чисте, сьвяте.

36 І розтовчи на порох, і положи із сього перед сьвідченнєм в наметї громадському, де сходити мусь з тобою; пресьвята сьвятина буде для вас.

37 І кадило, що зробити маєш, по складу частей його нїхто не сьміє робити для себе; буде воно в тебе сьвяте для Господа.

38 Хто б таке зробив, щоб понюхати його, той викорениться зміж людей своїх.

Мт 26:38–58

38 Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.

39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.

40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?

41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.

44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.

45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.

46 Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.

47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.

48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.

49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.

50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.

51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.

52 Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.

53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?

54 Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?

55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.

56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.

57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.

58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.

Пс 20:1–9

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Господь нехай вислухає тебе в день тїсноти; імя Бога Якового нехай заступить тебе.

2 Нехай пошле тобі поміч із сьвятинї та із Сиона нехай спроможе тебе.

3 Нехай згадає про всї жертви твої, і твій приніс цїлопалення нехай прийме.

4 І нехай дасть тобі по серцї твоєму, і сповнить всяку думку твою.

5 Звеселїмся спасеннєм твоїм, і піднесїм стяг в імя Бога нашого. Господь нехай сповнить всї просьби твої.

6 Тепер я знаю, що Господь спасає помазанця свого; з небес сьвятостї своєї вислухає його дїлами спасення правицї своєї.

7 Одні славляться колесницями, а другі кіньми, ми ж імям Господа, Бога нашого.

8 Вони хляють і падають, ми ж стоїмо і держимось просто.

9 Господи, спаси! Царю, вислухай нас в день поклику нашого!