День 46 з 365

Вих 35:1–35

1 І зібрав Мойсей всю громаду синів Ізрайлевих і каже до них:

2 Ось що заповідав Господь вам чинити: Шість день можна вам робити, семий же день мусить вам бути сьвятим днем, субота відпочинку Господеві. Хто робить у сей день, всякому смерть.

3 Не будете запалювати багаття в усїх ваших домівках в день субітнїй.

4 І промовив Мойсей до всїєї громади синів Ізрайлевих так: От що заповідав Господь, глаголючи:

5 Принесїте від себе жертву підношення Господеві. Кожен охочий нехай принесе Господеві приніс: золото, срібло і мідь.

6 І блават і пурпур та кармазин та тонке полотно і козину шерсть;

7 І баранячі шкіри червоні, і шкури барсучі, і дерево акацію,

8 І олїю на сьвітло, і пахощі на миро помазання і на запашне кадило.

9 Каміннє ониксове і каміннє до вставлювання на нагрудник і наплїчник.

10 І кожен мудрий серцем ізміж вас прийде і робити ме все, що заповідав Господь.

11 Храмину його і покриттє її, і гаки її, і дошки її, і засуви її, і стовпи її, і підстави її,

12 Скриню і жердки її, і віко, і завісу,

13 Стола й носила його, й усю посудину його, і покладний хлїб;

14 Сьвітильник на сьвітло, і посудину його, і лямпи його, і олїю на сьвітло;

15 І жертівника кадильного і носила його, і миро, і запашне кадило, і завісу коло входу до храмини;

16 Жертівника на всепаленнє і грати до його мідяні, жердки його і всю посудину його, умивальницю й підставу до неї;

17 Опони у дворі, і стовпи до них, і підставки їх, і мату до воріт у дворі;

18 Кіллє до храмини, і кіллє до двора, і посторонки до них;

19 Шати до служення в сьвятинї; шати сьвяті для Арона, сьвященника, і шати для синів його, щоб служити сьвященну службу.

20 І відийшла вся громада синів Ізрайлевих од лиця Мойсейового,

21 І поприходили всї, кого підіймало серце його, і всї, кого заохочував дух його, і подавали приноси Господнї на будову громадського намету і на всякі потребини його, і на шати сьвяті.

22 І поприходили вони, чоловіки й жіноцтво, всї, скільки було їх охочого серця, і подали запинки й сережки, й каблучки, і золоті намиста, і всяку золоту посудину,

23 І всякий, в кого знайшовся блават, і пурпур, і кармазин, і тонке полотно, і козина шерсть, і шкіри баранячі червоні, і шкіри барсучі, приносив.

24 Усякий, в кого була жертва срібна й мідяна, подавав жертву приношення Господеві; і всякий, в кого знайшлось дерево акація до всякої службової роботи, подавав.

25 І все жіноцтво, в якого було мудре серце, почало прясти своїми руками, і подавали свою пряжу: на блават, і пурпур, і кармазин, й тонке полотно.

26 І все розумне жіноцтво, кого серце підіймало на мудрощі, пряли козину шерсть.

27 А князї подавали каміннє ониксове і каміннє до вставлювання для наплїчника і нагрудника.

28 І пахощі й олїю на сьвітло і на миро, і на запашне кадило.

29 Дїти Ізрайлеві, всякий чоловік і всяка жінка, в котрої було охоче серце, подавати на всяку роботу, яку Господь заповідав через Мойсея, творити, подавали добровільні дари Господеві.

30 І рече Мойсей синам Ізрайлевим: Дивітесь, покликав Господь Безалеїла, сина Урії Гурієнка, із колїна Юдиного.

31 І сповнив його духом Божим на мудрощі, і розуміннє, і знаннє, і на всяке ремество,

32 Щоб майстерне видумувати та вироблювати із золота й срібла і мідї,

33 І вирізувати каміннє до встявлювання, і вирізувати з дерева, робити всяку штучну роботу;

34 І вложив йому в серце навчати, йому й Оголїябові Ахисамашенкові, з роду Данового.

35 Сповнив їх серце мудрощами до вироблювання всякої роботи різьбяра і майстерного ткача і гаптяря, по блавату і по пурпуру і по кармазину, і по тонкому полотну, і ткача: всїх тих, що всяку роботу вироблюють і штучні речі видумують.

Мт 27:30–66

30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.

32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.

35 Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

36 І, посїдавши, стерегли Його там;

37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.

44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?

47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

49 Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

52 і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,

53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.

55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

58 Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.

59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

60 положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.

61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

Пс 21:1–13

1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Силою твоєю, Господи, радується царь, і як же вельми звеселиться він спасеннєм твоїм!

2 Бажаннє серця його дав єси йому, і не відкинув просьби уст його.

3 Ти бо прийшов на зустріч йому з добром і благословеннєм: на голову його вложив щиро-золотую корону.

4 Життя просив в тебе, ти дав йому довготу днїв на всї часи і по віки.

5 Велика слава його через спасеннє твоє; царським сяєвом і красою окрасив його.

6 Бо благословеннє дав єси йому по віки; ти звеселив його ласкою перед лицем твоїм.

7 Бо царь вповає на Господа, і по милостї Всевишнього він не захитається.

8 Рука твоя знайде всїх ворогів твоїх, твоя правиця досягне всїх ненавидячих тебе.

9 Зробиш з них піч огнянную в час твого явлення; Господь обгорне їх гнївом своїм, і огонь пожере їх.

10 Ти знищиш плід їх на землї, і рід їх зміж дїтей людських.

11 Вони бо задумали лихо проти тебе, лукаву раду врадили, — та не здолїли нїчого.

12 Бо ти поженеш їх, і звернеш тятиву твою проти них.

13 Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем сьпівати і прославляти потугу твою.