День 5 з 365

Бут 11:1–13:18

11:1 І була вся земля мова одна і слово одно.

11:2 І сталось, як мандрували вони від схід сонця, що знайшли поділлє в Синеяр землї, та й осїлись там.

11:3 І мовляли одно ʼдному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в їх цегла за камінь а земляна смола за вапну.

11:4 І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес, і зробімо собі память, щоб не розпорошитись нам по всїй землї.

11:5 І зійшов Господь побачити город і башту, що споруджували сини чоловїчі.

11:6 І рече Господь: Оце ж рід один, мова одна в усїх, а се тількі почин їх заходу коло працї; і тепер нїщо їх не зупинить нї від чого, що задумали зробити.

11:7 Зійдемо ж униз та помішаємо їх мову, щоб не розуміли одно ʼдного.

11:8 І розсїяв їх ізвідти Господь по лицю всієї землї; і покинули споруджувати город і башту.

11:9 Тим проложено йому імя Бабель: бо там помішав Господь мову всієї землї, і звідти розсїяв їх Господь по лицю всієї землї.

11:10 А се постань Семова. Було Семові сто лїт, як появив Арфаксада, у другому роцї по потопі.

11:11 І пожив Сем після того, як появив Арфаксада, пятсот год, і появив сини й дочки, та й умер.

11:12 І пожив Арфаксад трийцять і пять год, і появив Селу.

11:13 А пожив Арфаксад після того, як появив Селу, чотири ста і три роки, та й появив сини й дочки.

11:14 І пожив Села трийцять год, і появив Ебера.

11:15 А пожив Села після того, як появив Ебера, чотири ста і три роки, і появив сини й дочки.

11:16 І пожив Ебер трийцять і чотири годи і появив Пелега.

11:17 А пожив Ебер після того, як появив Пелега, чотири ста і трийцять год, і появив сини й дочки.

11:18 І пожив Пелег трийцять год, і появив Регува.

11:19 А пожив Пелег після того, як появив Регува, двістї і девять год, і появив сини й дочки.

11:20 І пожив Регу трийцять і два роки, і появив Серуга.

11:21 А пожив Регу після того, як появив Серуга, двістї і сїм год, і появив сини й дочки.

11:22 І пожив Серуг трийцять год, і появив Нагора.

11:23 А пожив Серуг після того, як появив Нагора, двістї год, і появив сини й дочки.

11:24 І пожив Нагор двайцять і девять год, і появив Тару.

11:25 А пожив Нагор після того, як появив Тару, сотню і девятнайцять год, і появив сини й дочки.

11:26 І пожив Тара сїмдесять год, і появив Аврама, Нагора й Гарана.

11:27 А се постань Тарина. Тара появив Аврама, Нагора і Гарана; Гаран же появив Лота.

11:28 І вмер Гаран перш отця свого Тари в землї ріднїй своїй, в Урі Халдейському.

11:29 І побрали собі Аврам і Нагор жінок. Імя Аврамовій жінцї було Сара; імя ж Нагоровій жінцї було Милка Гаранівна, дочка батька Милки й батька Іски.

11:30 Сара ж була неплідна, не мала дїтей.

11:31 І взяв Тара Аврама да Лота, сина Гаранового, сина свого сина, да невістку свою Сару, сина свого Аврама жінку, та й вивів їх із Ура Халдейського, щоб ійти в землю Канаанську, і прийшли в Гаран та й осїлись там.

11:32 А віку Тариного було двістї і пять год, і вмер Тара в Гаранї.

12:1 І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу.

12:2 І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен.

12:3 І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всї племіння землї.

12:4 І пійшов Аврам, як глаголав йому Господь, і йшов із ним Лот. Аврамові ж було сїмдесять год, як ізійшов із Гарану.

12:5 І взяв Аврам Сару, жінку свою, да Лота, сина брата свого, і все майно своє, яке нажили в Гаранї, і всякі душі, що здобули в Гаранї, та й зійшли геть, щоб ійти в землю Канаанську. І прийшли в Канаан землю.

12:6 І пройшов Аврам землю до врочища Сихема, до дубрави Море́, Канаанеї ж тодї жили в тїй землї.

12:7 І явивсь тодї Господь Аврамові, і рече йому: Потомкам твоїм надїлю землю сю. І спорудив там він жертівника Господеві, що явивсь йому.

12:8 І двинув звідти в гори, на восток ід Бетелю, і напяв намет свій на захід сонця від Бетеля, а від Гая на востоцї, і спорудив там жертівника Господеві, і призвав імя Господнє.

12:9 І подававсь Аврам усе далїй та далїй, простуючи на полуднє.

12:10 І сталась голоднеча в тїй землї, і спустивсь Аврам у Египет на пробуваннє таменькі, бо тяжка була вона в тїй землї.

12:11 Сталося ж, як наближавсь до входу в Египет, рече він Сарі, жінцї своїй: Оце ж я знаю, що ти молодиця гарна.

12:12 От, як Египтяне тебе побачять, дак і казати муть: Се жінка його, та й убють мене, тебе ж оставлять живою.

12:13 Кажи ж, що ти менї сестра, щоб добре менї було задля тебе.

12:14 І сталось, як прийшов Аврам у Египет, от і вбачали Египтяне, що жінка його була молодиця гарна дуже.

12:15 І як побачили її врядовики Фараонові, дак вихваляли перед Фараоном, і взято молодицю в палати Фараонові.

12:16 І з Аврамом обійшовся він добре задля неї, і надїлено його вівцями й волами, ослами й рабами, рабинями й ослицями й верблюдами.

12:17 Та вдарив Господь Фараона й дом його тяжкими язвами задля Сари, жінки Аврамовоі.

12:18 І прикликав Фараон Аврама та й каже: Що се вдїяв єси менї? Чом не сказав єси менї, що вона жінка тобі?

12:19 Про що певнив єси: Вона сестра менї? Я й узяв її собі за жінку. Тепер же ось тобі жінка твоя; возьми її та й ійди собі.

12:20 І повелїв Фараон людям своїм, щоб випроводили його й жінку його і усе, що було його.

13:1 І зійшов же Аврам геть із Египту з жінкою своєю й усїм, що мав, і Лот із ним, на полуднє.

13:2 І був Аврам богатий вельми на скотину, на срібло й на золото.

13:3 І ходив мандрівками своїми все далїй і далїй із полуденньої землї до Бетеля, аж до того місця, де був його намет перше між Бетелем та Гаєм,

13:4 На те врочище, де спорудив жертівника вперве. І призвав там Аврам імя Господнє.

13:5 І в Лота, що ходив з Аврамом, були й вівцї і товар і намети.

13:6 І не вмішчала їх земля, щоб їм жити вкупі; бо майно їх було велике, так що не можна було жити вкупі.

13:7 І була звяга між чабанами скоту Аврамового і між чабанами скоту Лотового. Канаанеї ж і Ферезії тодї жили на землї тїй.

13:8 Рече ж Аврам Лотові: Нехай не буде звяги між мною й тобою і між чабанами моїми та чабанами твоїми: бо ми брати.

13:9 Хиба ж не вся земля перед тобою? Відлучись від мене: коли ти налїво, я направо; коли ж ти направо, я налїво.

13:10 І звівши Лот очі свої, побачив усю околицю Йорданську, що перше нїж зруйнував Господь Содому й Гоморру, вся до Сигора наповнена була водою, як сад Господень і як земля Египецька,

13:11 І вибрав собі Лот усю околицю Йорданську, і відїйшов Лот ід востоку, і розлучився кожен із братом своїм.

13:12 Аврам осївся в землї Канаанській, а Лот осївся в городах околишнїх, і двинув з наметом своїм до Содому.

13:13 Люде ж Содомські та були злющі й грішні перед Господом вельми.

13:14 Господь же рече Аврамові після того, як Лот розлучивсь із ним: Позирни очима твоїми, та поглянь од місця, де ти тепер, ід півночі, ід полудню, ід востоку, ід заходу.

13:15 Бо всю землю, що ти вбачаєш, тобі оддам, і потомкам твоїм навіки.

13:16 І вчиню потомки твої, як пісок земляний; коли хто зможе злїчити пісок земляний, то й потомки твої злїчить.

13:17 Уставши, пройди землю в довжину і в ширину її; бо тобі оддам її.

13:18 І відселившись Аврам, прийшов та й осївсь коло Мамрієвого дуба, що був у Гебронї, та й спорудив там жертівника Господеві.

Мт 5:1–22

1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;

2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

3 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

4 Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.

5 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

6 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

7 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

8 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

9 Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.

10 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

11 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

12 Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

13 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

14 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

15 і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,

16 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

17 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

18 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

19 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

20 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

21 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.

22 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.

Пс 3:1–8

1 Сю псальму зложив Давид, як втїкав перед своїм сином Авесаломом. Господи! скілько напастників моїх, скілько тих, що постають проти мене.

2 Многі кажуть душі моїй: нема йому спасення в Бозї!

3 Но ти, Господи, оборонний щит передо мною, ти слава моя, ти підносиш голову мою.

4 Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори сьвятої своєї.

5 Я положився і спав; я проснувся, бо Господь заступив мене.

6 Не боюсь і десятків тисячей народу, що кругом проти мене встали.

7 Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! бо ти розбивав щелепи ворогів моїх, ти торощив зуби беззаконним.

8 Від Господа спасеннє; твоє благословеннє над народом твоїм.