День 63 з 365

Лев 24:1–25:55

24:1 І рече Господь Мойсейові:

24:2 Скажи синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної, забиваної, чистої на сьвітло, щоб без перестанку горіли лямпи.

24:3 З надвору завіси сьвідчення в соборному наметї ставляти ме їх Арон з вечора до ранку перед Господом повсячасно: установа віковічня в роди ваші.

24:4 На сьвітильнику чистому ставляти ме лямпи перед Господом повсячасно.

24:5 І візьмеш муки пшеничної та й спечеш із неї дванайцять коржів; по дві десятинї ефи нехай буде в одному коржі.

24:6 І покладеш їх двома рядами, по шість до ряду, на чистому столї перед Господом.

24:7 І класти меш на кожен ряд їх ладан чистий, щоб на хлїбі він був часткою на спомин, на огняну жертву Господеві.

24:8 Що соботи приготовляти ме його перед Господом од синів Ізрайлевих на ознаку віковічнього завіту.

24:9 І буде він Аронові й синам його, і їсти муть вони його в сьвятому місцї; бо се про них сьвята над сьвяту із огняних жертов Господнїх: установа віковічня.

24:10 І вийшов син якоїсь Ізраїльки; се був син одного Египтїя посеред синів Ізрайлевих, і почав сваритись в таборі син Ізраїльки з одним чоловіком Ізраїльським.

24:11 І хулив син Ізраїльської жінки імя Боже, та й кляв його. І приведено його до Мойсея. Імя матери його Селомита Дибріївна, з роду Данового.

24:12 І віддано його під сторожу, щоб обявлено їм волю Господню.

24:13 І рече Господь Мойсейові:

24:14 Виведи поганьця геть з табору, і нехай усї хто чув, покладуть руки свої на голову йому, та й нехай вся громада вбє каміннєм його.

24:15 До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме.

24:16 А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.

24:17 І хто вбє яку людину, і того скарати смертю.

24:18 А хто вбив скотину, мусить вернути за неї: життя за життя.

24:19 І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять.

24:20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять.

24:21 Тим же то хто вбив скотину, мусить вернути за неї, а хто вбив людину, мусить бути вбитий.

24:22 Одно право буде в вас, як для приходня, так і для землянина; я бо Господь, Бог ваш.

24:23 І промовив Мойсей синам Ізрайлевим, що мусять вони вивести поганця геть із табору та й закидати каміннєм; і вчинили сини Ізрайлеві так, як заповідав Господь Мойсейові.

25:1 І рече Господь Мойсейові:

25:2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.

25:3 Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.

25:4 Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.

25:5 Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю.

25:6 І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;

25:7 І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.

25:8 І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.

25:9 І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.

25:10 І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.

25:11 Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;

25:12 Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його.

25:13 В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.

25:14 А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.

25:15 Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.

25:16 Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі.

25:17 Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш.

25:18 І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.

25:19 І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.

25:20 І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,

25:21 Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;

25:22 І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.

25:23 А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене.

25:24 Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.

25:25 Коли зʼубожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.

25:26 А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,

25:27 Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.

25:28 Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.

25:29 І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кіньця року від часу продажі.

25:30 Цїлий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року.

25:31 Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.

25:32 Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.

25:33 А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.

25:34 І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.

25:35 І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі.

25:36 Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.

25:37 Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.

25:38 Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.

25:39 І коли зʼубожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;

25:40 Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе.

25:41 І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.

25:42 Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників.

25:43 Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.

25:44 Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь.

25:45 Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність,

25:46 І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.

25:47 І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій зʼубожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,

25:48 Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.

25:49 Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.

25:50 І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.

25:51 Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;

25:52 Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.

25:53 Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.

25:54 І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.

25:55 Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.

Мк 9:19–40

19 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.

20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

21 І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

23 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

25 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.

26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.

29 І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.

30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.

31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

34 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

35 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.

36 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:

37 Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

38 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.

39 Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

40 Хто бо не проти вас, той за вас.

Пс 28:1–9

1 Псальма Давидова. До тебе, Господи, кличу; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб, коли цурати мешся мене мовчки, не бути менї як ті, що йдуть у яму.

2 Почуй голос благання мого, як на поміч тебе кличу, коли здіймаю руки мої до храму сьвятостї твоєї!

3 Не відкинь мене до купи з беззаконниками і з тими, що беззаконнє творять, що на словах мирні з ближнїми своїми, а зло задумали в серцї!

4 Дай їм по дїлам їх і по вчинкам їх; по дїлам рук їх віддай їм, і заплати по заслузї!

5 Вони бо не зважають на дїла Господа, нї на твориво рук його. Він зруйнує їх, і вже не збудує.

6 Благословен Господь, він бо почув голос молення мого.

7 Господь сила моя й щит мій; на него вповало серце моє, і він допоміг менї; тому радується серце моє, йому віддам хвалу піснею моєю.

8 Господь сила людей своїх і спасаюча твердиня помазанця свого.

9 Спаси людей твоїх і благослови власність твою; корми їх і возвисшай їх по віки!