День 64 з 365

Лев 26:1–46

1 Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Господь, Бог ваш.

2 Собити мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти. Я Господь.

3 Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти,

4 То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої.

5 І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби; і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій.

6 І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас; і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій.

7 І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами.

8 І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами.

9 І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами.

10 І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим.

11 І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя;

12 І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом.

13 Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм; і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись.

14 Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх,

15 І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душа ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій;

16 Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє; і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його.

17 І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші; і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами.

18 Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші.

19 І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь.

20 І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого.

21 А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші.

22 І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші.

23 Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене,

24 Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші.

25 І допущу на вас меча, що помститься за завіт; а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові.

26 Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в однїй печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги; і ви їстимете, та й не наїдати метесь.

27 Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене,

28 Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші.

29 І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете,

30 І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами.

31 І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших.

32 І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші зʼжахнуться, що пробувають у їй.

33 І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами; і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну.

34 Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших; тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами.

35 По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй.

36 А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним.

37 І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх; і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими.

38 І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля;

39 Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними.

40 І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,

41 Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх. А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої,

42 То я спогадаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю.

43 Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них; самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала.

44 Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними; я бо Господь, Бог їх.

45 Ні! Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути. Я Господь.

46 Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея.

Мк 9:41–10:15

9:41 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

9:42 Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

9:43 І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

9:44 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:45 І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

9:46 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

9:47 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

9:48 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:49 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

9:50 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.

10:1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.

10:2 І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

10:3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?

10:4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.

10:5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.

10:6 З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.

10:7 Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,

10:8 і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.

10:9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

10:10 А в господї знов ученики Його про се питали Його.

10:11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.

10:12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

10:13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.

10:14 Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

10:15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.

Прип 15:1–15

1 Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.

2 Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.

3 Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.

4 Лагідний язик — се дерево жизнї, а необузданий — пригноблює духа.

5 Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, — добрий розум має.

6 В дому в праведного — достаток добра, а в доходах безбожного — самий хиба розстрій.

7 Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.

8 Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.

9 Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.

10 Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.

11 І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.

12 Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

13 Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.

14 Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.

15 В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.