Приповістірозділ 15

Тлумачення на розділ (російською)

1-7. Против грехов слова. 8-15. Бог отвращается и ненавидит всякое злое сердце. 16-33. С точки зрения истинной мудрости говорится о различных добродетелях и пороках, преимущественно в религиозной жизни.

1Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.

2Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.

3Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.

4Лагідний язик — се дерево жизнї, а необузданий — пригноблює духа.

5Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, — добрий розум має.

6В дому в праведного — достаток добра, а в доходах безбожного — самий хиба розстрій.

7Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.

Тлумачення, в. 1–7 (російською)

. Предлагается наставление о кротости и осторожности в славе (ст. 1, 4), а вместе дается предостережение против гнева и безумной злобы (ст. 1-2), причем то и другие обосновывается указанием на всеведение Божие, от которого не может укрыться ни добро, ни зло (ст. 3), а затем развивается общая мысль о благотворности мудрости и вреде безумия (ст. 5-7).

8Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.

9Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.

10Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.

11І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.

12Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

13Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.

14Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.

15В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.

Тлумачення, в. 8–15 (російською)

. В ст. 8-9 высказывается весьма часто повторяемая священными писателями мысль о том, что необходимым условием богоугодности жертвы, молитвы и всего внешнего богопочтения является чистое нравственное настроение и искреннее расположение человека, что, напротив, при отсутствии этих условий, жертвы и молитвы отвратительны пред Богом (Притч XXI:27; Ис I:11; LXVI:3; Иер VI:20; Oc V:6; VIII:13; Ам V:21-22 и др. ). Бог любит только ищущего правды, нечестивцев же и презрителей мудрости отвращает, и их постигает гибель (ст. 9-10). Для предупреждения злых дел и даже нечистых помышлений, человеку надо всегда помнить о всеведении Божием, пред которым открыты недоступные человеческому глазу области: преисподняя, ад, евр. шеол и гибель, евр. Аваддон (ст. 11), т. е. область гибели и смерти (сн. Притч XXVII:20; Иов XXVI:6; XXVIII:22); в Апокалипсисе именем Аваддона, по-гречески Аполлиона (т. е. губителя) назван Ангел - царь бездны (Откр XI:9). Тем более открыты всеведению Божию все тайны человеческого сердца (ср. Пс CXXXVIII). Далее указано несколько нравственно-психологических черт характеристики мудрого и нечестивого (ст. 13-15).

16У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.

17Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.

18Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.

19Лїнивого дорога — мов тернєм встелена, дорога же праведних — гладка.

20Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.

21Дурницї — радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.

22Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.

23Радість чоловікові — (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане — яке воно любе!

24Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.

25Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.

26Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.

27Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.

28Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло.

29Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.

30Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.

31Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.

32Хто відкидає упомин, — не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, — набуває розуму.

33Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.

Тлумачення, в. 16–33 (російською)

. Указывается на превосходство нравственных благ, мира и любви перед материальным довольствием, соединенным с отсутствием страха Божия и с ненавистью к ближним (ст. 16-17, сн. Пс XXXVI:16); в связи с последним осуждается сварливость и восхваляется миролюбие (ст. 18, сн. XXVI:21), а также показывается вред праздности и польза трудолюбия и мужества (ст. 19). Далее приводится не раз повторяемая мысль о том что дети, мудрые или неразумные - источник гордости или огорчения для своих родителей (ст. 20, сн. X:1; XVII:25), указывается различие, с точки зрения целесообразности, путей мудрого и нечестивого (ст. 21), и оттеняется благотворность совета многих мудрых людей (ст. 22, сн. XI:14) и сила обдуманного слова (ст. 23). Затем поведение истинного мудреца освещается высшим светом веры в загробную жизнь (ст. 24. сн. XI:7; XIV:32), а в самой жизни его различаются: черты внутренней его настроенности (мысли и слова, ст. 26, неподкупность, ст. 27, молитва, ст. 29, внимательность к урокам мудрости, ст. 32-32, особенно же страх Божий, ст. 33) и внешнего жизненного жребия, противоположного судьбе нечестивых (ст. 25, 27, 30).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).