День 65 з 365

Лев 27:1–34

1 І рече Господь Мойсейові:

2 Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві.

3 Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї.

4 А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів;

5 А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів;

6 А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла;

7 А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів.

8 Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник.

9 А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане.

10 Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими.

11 А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником,

12 Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться.

13 Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї.

14 І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї.

15 Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його.

16 А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла.

17 Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому.

18 А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї.

19 Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним.

20 А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його;

21 І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його.

22 А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його,

23 Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє.

24 В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була.

25 А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю.

26 Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто.

27 Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому.

28 Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві.

29 Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути.

30 І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві.

31 Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї.

32 А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палцею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві;

33 Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити.

34 Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі.

Мк 10:16–34

16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?

18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.

19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.

20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.

21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.

22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!

24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!

25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?

27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,

30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.

31 Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.

32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:

33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;

34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

Пс 29:1–11

1 Псальма Давидова. Воздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу!

2 Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї!

3 Господнїй голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами.

4 Голос Господень потужний, голос Господень величнїй.

5 Голос Господень ломить кедри, Господь трощить кедри Ливанські;

6 Від голосу його скачуть, як телята, Ливан-гори і Сирион, як молоді буйволи.

7 Голос Господень сипле поломя огняне, голос Господень пустиню потрясає, Господь трясе пустиню Кадейську!

8 Од голосу Господнього злягає ланя, і опадає лїсове листє; і все в храмі його — все говорить: величиє!

9 Господь над водами сидить на престолї, і сидить Господь, як царь вічний.

10 Господь дасть потугу народові свому, Господь дарує супокій народові свому.