1 Самуїловарозділ 19

Тлумачення на розділ (російською)

Начало открытого преследования Давида Саулом. - Бегство Давида в Раму, к пророку Самуилу.

1І казав Саул синові свойму Йонатанові і всїм прибічникам своїм, що треба Давида вбити. Саулів же син Йонатан вельми прихилен був до Давида;

Тлумачення, в. 1 (російською)

. Потеряв надежду погубить Давида тайно, Саул сбрасывает с себя личину последнего самообладания и открыто заявляет придворным о своих чувствах и намерениях в отношении сына Иессеева.

2Тим переказав Йонатан Давидові: Отець мій Саул наваживсь тебе зігнати з сьвіту; оце ж остерегайся завтра; сховайсь і седи потай усїх!

3Сам же я вийду і стану в полі коло батька, як ти ховати мешся, і розмовляти му про тебе з батьком, і коли довідаюсь про що, сповіщу тебе.

Тлумачення, в. 3 (російською)

. На поле, пользуясь благодушием царя во время прогулки.

4І промовляв Йонатан перед батьком своїм добре про Давида та й каже йому: Не гріши, царю, проти слуги твого Давида, бо він проти тебе нї в чому не переступив і з усїх його вчинків був тобі великий хосен;

5Він одважував душу свою, щоб убити Филистія, і Господь подав усьому Ізраїлеві побіду велику. Ти се бачив сам і веселився. Про що ж тобі брати на себе гріх, проливаючи безвинну кров і вбиваючи Давида без причини?

6І послухав Саул Йонатана, і поклявся: Так певно, як Господь живе, він не вмре.

7Покликав тодї Йонатан Давида та й передав йому всю ʼцю розмову, і привів Давида до Саула, і був Давид у його при боцї, як і перше.

Тлумачення, в. 6–7 (російською)

. Наружно Саул не мог не согласиться с разумными доводами Ионафана, но в душе, конечно, оставался по-прежнему нерасположенным к Давиду.

8Як запалала ж війна знов, двинув Давид у поле і воював з Филистіями і вчинив між ними велике побоїще, так що вони втекали від його.

9Та напав на Саула злий дух від Бога, і він седїв раз дома і держав у руцї свого списа, тим часом як Давидова рука дзвонила в струни.

10І хотїв Саул прибити Давида списом своїм до стїни, та Давид відскочив перед Саулом, а спис встромивсь у стїну; і втїк Давид і спасся тієї ночі.

11І послав Саул слуг в Давидову домівку стерегти його, щоб завтра вбити його. Та Мелхола, жінка його, сказала Давидові: Коли ти не спасеш життя твого в сю ніч, то вранцї будеш убитий.

12І спустила Мелхола Давида через вікно; так він і втїк та й вратувався.

13Мелхола ж узяла подобину чоловічу, положила в постїль, а в головах положала козину кожу та й прикрила одежою.

14Як же прислав Саул слуг взяти Давида, заявила: Він нездужає.

15І послав Саул слуг, щоб оглянули Давида, та й наказав: Принесїте його сюди з постелею, щоб убити його.

16І як прийшли посланцї, аж се на постелї лежить статуя, а в головах у неї козина кожа з шерстею.

17І каже Саул Мелхолї: Чому ти так мене ошукала, що дала ворогові мойму втекти? І відказала Мелхола Саулові: Він грозив менї: пусти мене, ато вбю тебе.

18Утїкши так Давид і врятувавшись, пійшов до Самуїла в Раму та й оповів йому все, що чинив із ним Саул. І пійшов він із Самуїлом, і перебували вони в Наватї.

19Як же Саулові переказано: Давид у Наватї, в Рамі,

Тлумачення, в. 19 (російською)

. В Навафе, в Раме, (см. прим. к 5 ст. X гл. ). "Наваф" переводится обыкновенно как собственное имя и, вероятно, действительно употреблялось как собственное имя; но оно, по всем признакам, заключает в себе нарицательное понятие, соответствующее тому, что у нас называется "общежитием"; некоторые толкователи слово "Наваф" переводят "пастушеский дом, гостиница", а халдейский переводчик - "дом учения". Имея ввиду, что в Навафе был сонм пророков, можно думать, что Наваф был общежитием, питомником, "seminarium'oм" сынов пророческих в Раме Самуиловой (Я. Богородский, "Еврейские цари", с. 92-93, прим. ).

20Послав Саул посланцї взяти Давида. Як побачили ж вони громаду віщуючих пророків і Самуїла навперед їх, зійшов дух Божий на посланцїв Саулових, так що й вони стали віщувати.

21І сповіщено про се Саула, і послав других слуг, та бо й ті почали віщувати. І як послав утретє слуг, віщували вони так само.

22І пійшов сам він у Раму, а дойшовши до колодязя великого, що в Сефі, питає: Де Самуїл і Давид? І відказали йому: В Наватї, в Рамі.

23І пійшов він туди в Нават, у Рамі, і се найшов і на його дух Божий, так що він, ідучи, все віщував, аж покіль прибув в Нават, у Рамі.

24Тодї зняв і він із себе одїж, і так само віщував перед Самуїлом, і лежав неодїтий увесь той день і всю ніч. Тим і пійшла приповідка: Хиба й Саул у пророках?

Тлумачення, в. 20–24 (російською)

. И они стали пророчествовать. См. прим. к X:5. Нет ничего невозможного в том предположении, что посланные взять Давида, всей душой принадлежали несправедливо гонимому победителю филистимлян и, быть может, немало мучились внутри себя, исполняя долг повиновения Саулу. "И вот, они приходят в Раму. Со свойственным еврею чувством благоговения, смешанного со страхом, подходят к таинственному жилищу пророков, и глазам их представляется поразительное зрелище: множество мужей и юношей, с маститым старцем во главе, в торжественной позе, с вдохновленным взором, могучим, но согласным голосом поют возвышенные гимны, прославляющие величие и чудные дела Иеговы. Глубоко пораженные воины невольно останавливаются, вспоминают о деле, за которым пришли, и ими овладевает благоговейный ужас. С поразительной ясностью они видят всю неестественность, всю греховность дела, за которым явились. С сильным волнением они начали сообщать друг другу свои мысли и чувства, прославлять подвиги и благочестие Давида и в конце концов до того воодушевились, что стали верить, насколько умели, могучему хору пророков" (Я. Богородский, "Еврейские цари", с. 95-96). Обаяние сонма пророков было настолько велико, что его не избежал и сам Саул (23-24 ст., ср. X:10-13).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).