1 Самуїловарозділ 8

Тлумачення на розділ (російською)

Установление царской власти в еврейском народе.

1Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.

Тлумачення, в. 1 (російською)

. Сыновей своих: обет назорейства (см. примеч. к 11 ст. I гл. ) не соединялся с обязательным безбрачием давшего этот обет.

2Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.

3Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.

Тлумачення, в. 3 (російською)

. Вирсавия - город вблизи южных границ Xанаана. Удаленность Вирсавии от главного местопребывания Самуила Рамы (см. примеч. к 1 ст. I гл. ) в значительной степени объясняет ту свободу поступков, которую позволяли себе сыновья Самуила (ст. 3).

4І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,

5Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.

Тлумачення, в. 5 (російською)

. Народ верил, что крепкая рука державного царя послужит достаточной гарантией против различного рода злоупотреблений со стороны второстепенных властей.

6Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;

Тлумачення, в. 6 (російською)

. И не понравилось слово сие Самуилу. Установившаяся к этому времени форма еврейского народоправления носила характер теократии, т. е. Богоправления, в узком смысле этого слова. Будучи равно Богом и небесным царем всех вообще народов (теократия в широком смысле слова), Господь был в отношении своего избранного народа в то же время и Царем земным. От Него исходили законы, постановления, распоряжения не только чисто религиозного, но и семейного, общественного, государственного характера. Как Царь, Он был в то же время и Главным Вождем военных сил своего народа. Скиния, будучи местом особого присутствия Господа Бога, была вместе с тем и резиденцией Государя еврейского народа: здесь открывалась народу воля его небесного и земного Царя во всех важнейших случаях его религиозной, семейной, общественной и государственной жизни. Пророки, первосвященники, вожди, судьи были лишь послушными исполнителями и проводниками воли Небесного Владыки народа.

Отсюда становится понятным, почему ревностному стражу Иеговы Самуилу не понравилось желание народа: в этом желании он усмотрел измену евреев своему исконному Царю (ст. 7-8). К тому же, прося себе царя, евреи выразились: "как у прочих (т. е. языческих) народов".

Из дальнейшего, однако, мы видим, что Господь позволил Самуилу удовлетворить народное желание, находя, что исполнение этого желания может и не противоречить установившейся среди евреев форме Богоправления, так как земной царь теократического государства евреев есть и должен быть не более как только ревностным исполнителем и проводником во вверенном ему народе законов Царя Небесного (Втор XVII:14-20).

7Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене вікинули, щоб я не царював над ними;

8Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.

9Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.

10І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,

11Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;

12І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб вирабляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;

13Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;

14З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.

15З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;

16Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;

17З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.

18Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.

Тлумачення, в. 9–18 (російською)

. Самуил начертал не статут власти еврейского царя, а картину обычного на востоке того времени поведения царя. Жесткие тоны этой картины должны были внушать евреям большую осторожность в задуманном ими предприятии.

19Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нам,

20Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.

Тлумачення, в. 20 (російською)

. Наряду с прочими соображениями в высказанном желании народа имело себе место и побуждение, так сказать, национального самолюбия: и мы будем как прочие народы.

21І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.

22Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїт по домівках своїх.

Тлумачення, в. 22 (російською)

. Первые два царя - Саул и Давид - были наглядным и осязательным для народа изображением того, каким не должен быть царь евреев (Саул), а каким должен быть царь евреев (Давид).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).