1 Самуїловарозділ 9

Тлумачення на розділ (російською)

Саул, сын вениамитянина Киса.

1Був один чоловік із роду Беняминового, на ймя Кис, син Авиїла Зероренка, Бехоратенка, Афієнка, сина Емині, чоловік великої сили.

Тлумачення, в. 1 (російською)

. Из сынов Вениамина, т. е. из колена Вениаминова.

2І був у його син, на ймя Саул, статний і вродливий. Не було між Ізрайлитянами вродливійшого над його. Головою висший був він над кожного в народї.

Тлумачення, в. 2 (російською)

. От плеч своих был выше всего народа, т. е. головою выше других.

3І зайшли були кудись пустопаш ослицї Киса, батька Саулового. І звелїв Кис свойму синові Саулові: Возьми одного кметя з собою та йди пошукати ослиць.

4І перейшли вони гори Ефраїмові і перейшли займище Салиса, та й не знайшли; і пройшли вони землею Салимовою, та не було й там; тодї пройшли займищем Беняминовим, та не знайшли й там.

5Як же дойшли до займища Зуф, каже Саул свойму слузї, що був із ним: Ходїмо додому, ато панотець мій, замість ослиць, журити меться про нас.

Тлумачення, в. 4–5 (російською)

. Ведя свое начало от равнины Ездрилонской, горы Ефремовы простираются по южной границе удела Ефремова до Иерусалима и здесь соединяются с горами Нулиными.

Шалиша, Шаалим, Цуф - местности вблизи г. Рамы Самуиловой (см. примеч. к 1 ст. I гл. ).

6А той каже йому: Оттут у сьому городї живе Божий чоловік, чоловік славетний; все, що він скаже, так і сповнюєсь. Ходїм туди; може він справить нас на дорогу, якою б нам ійти.

Тлумачення, в. 6 (російською)

. В этом городе, т. е. Раме Самуиловой.

Человек Божий - пророк Самуил.

Может быть, он укажет нам путь наш, по которому нам идти, чтобы найти потерянное (ст. 3).

7Відказав же Саул свойму слузї: Добре, та як прийдемо туди, що принесемо тому чоловікові? бо хлїб увесь вийшов у торбах наших, а гостинця в нас немає, щоб тому Божому чоловікові принести. Що в нас є?

8І відказав слуга Саулові ще раз та й каже: У мене є четвертина срібного секеля; оддаймо Божому чоловікові, а він вкаже нам дорогу нашу.

Тлумачення, в. 7–8 (російською)

. Иные говорят (замечает блаж. Феодорит), что Самуил пророчествовал за деньги, заключая сие из сказанного Саулом: "Вот мы пойдем, а что принесем тому человеку?" - Но это только указание на Саулово предположение, а не на мздоимство пророка. Саул думал, что надобно принести что-либо Самуилу, как начальнику и пророку, однако же ничего не принес; между тем принят им был с великой благосклонностью. Немздоимство пророка показывают и слова его, сказанные (впоследствии) всему народу: "Вот я; свидетельствуйте на меня пред Господом и пред помазанником Его, - у кого взял я вола, у кого взял осла, кого обидел и кого притеснил, у кого взял дар и закрыл в деле его глаза мои, - и я возвращу вам. И отвечал народ: ты не обижал нас и не притеснял нас, и ничего ни у кого не взял" (XII:3-4). (Толк. на 1 Цар, вопр. 16). Четверть сикля серебра - немногим более 20 копеек.

9Колись казано так в Ізраїлї, як йшли питати в Бога: Ходїмо до ворожбита: Бо тих, що тепер звуться пророками, звано в давнину віщунами.

10І каже Саул свойму слузї: Твоя правда; ходїмо. От і пійшли в місто, де був Божий чоловік.

11Ійдучи в місто стежкою в гору, зустріли вони дївчат, що йшли по воду, і спитали їх: Чи тут є віщун?

12Ті відказали їм та й говорять: А ось він поперед тебе; тільки квапся, бо він саме прийшов у город, тому що люд справляє сьогоднї сьвято жертівне на вижинї.

Тлумачення, в. 12 (російською)

. Сегодня у народа жертвоприношение на высоте: см. примеч. к 9 ст. VII гл.

13Як прийдете в город, ще як раз застанете його, перш нїж пійде на висоту обідати; бо люде не їсти муть покіль він не прийде, тим що він благословляє жертівну трапезу, і тільки тодї їдять зазвані. Оце ж ідїте, бо саме тепер його застанете.

Тлумачення, в. 13 (російською)

. Имеется в виду мирная жертва. См. примеч. к 4 ст. I гл.

14І пійшли вони в город. Як же прийшли саме в середину міста, аж іде звідтіля зустріч їм Самуїл, щоб взійти на узгіррє.

15Господь же днем перед приходом Саула зробив ось який обяв Самуїлові:

16Завтра о сїй добі надішлю я тобі чоловіка з Беняминової землї, і ти помажеш його в князї над моїм народом Ізраїлем. Визволить він мій народ із потали Филистійської: бо я зглянувсь на тїсноту люду мого, і дойшло до мене кликаннє його.

Тлумачення, в. 16 (російською)

. Ибо я призрел на народ Мой, так как вопль его достиг до Меня. Положение евреев около времени избрания ими царя было далеко не блестяще. С запада их неотразимо теснили филистимляне. Они успели захватить в свои руки некоторые укрепленные места (холмы) евреев, снабдив их собственными охранными отрядами (X:5). Чтобы лишить евреев возможности выделывать оружие, филистимляне уничтожили в их земле всех кузнецов; так что даже для починки земледельческих орудий евреи должны были ходить к своим врагам, филистимлянам (XIII:19-22). С востока угрожали аммонитяне.

17Як же побачив Самуїл Саула, дав йому звістку Господь: Се той чоловік, що глаголав я про його. Він панувати ме над моїм людом.

18І наближився Саул до Самуїла в воротах та й питає: Скажи менї, де живе віщун?

Тлумачення, в. 18 (російською)

. В воротах города.

19І відказав Самуїл Саулові: Се я віщун; ійди поперед мене на узгіррє. Сьогоднї ви трапезувати мете зо мною; завтра ж уранцї відправлю тебе, і про все, що в тебе на серцї, скажу тобі.

20А про ослицї, що вже третий день як десь дїлись, ти не журися, вони бо знайшлись. І кому ж буде все дороге в Ізраїлї? Чи не тобі та домові батька твого?

Тлумачення, в. 20 (російською)

. А об ослицах не заботься. Да и может ли заботиться исключительно о них тот, кому, по определению Божию, уже принадлежит все вожделенное во Израиле?

21І відказав Саул: Я ж тільки Беняминїй, потомок з найменьшого поколїння Ізрайлевого, та ще ж і рід мій найменьший з усїх родів поколїння Беняминового; про що ж так говориш до мене?

Тлумачення, в. 21 (російською)

. После междуусобной распри (Суд XIX-XXI) Вениаминово колено значительно сократилось в своем населении.

22Самуїл же взяв Саула й слугу його і завів їх в сьвітлицю та й указав їм переднє місце між зазваними; а було їх з трийцяток чоловіка.

23І звелїв Самуїл кухарові: Подай сюди частину, що передав я тобі, тую, що я тобі казав про неї: Приховай її.

24І принїс кухар лопатку та й положив перед Саулом. І рече Самуїл: Се тобі дано зайве, бери перед себе й їж, бо нарочно се приховано для тебе, як я зазивав людей. От і обідав Саул того дня з Самуїлом.

25І спустились вони з гори в місто, і розмовляв Самуїл із Саулом в горішній сьвітлицї, і постелено Саулові там на крівлї, і лїг він спати.

26Як зачервонїла ж зоря вранцї, покликнув Самуїл до Саула на горищі: Встань, я проведу тебе. І встав Саул, і вийшли вони оба з дому, він та Самуїл.

27Наближуючись до границї міської, сказав Самуїл Саулові: Звели слузї, щоб випередив нас, сам же зупинись, а я відкрию тобі Боже слово.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).