2 Хронікрозділ 14
Не вдалося завантажити тексти для порівняння. Перевірте з’єднання й спробуйте ще раз.
Тлумачення на розділ (російською)
1І впокоївся Абія з батьками своїми і поховали його в городї Давидовому. І став царем Аса, син його, замість його. За часів його був спокій в краю десять років.
2І чинив Аса, що було добре й до вподоби Господеві, Богові його:
3Він повикидав жертовники богів чужих і висоти, й порозбивав ідолів і повирубував їх сьвяті дуброви;
4І звелїв Юдеям глядати Господа, Бога батьків своїх і держати закон та заповідї.
5І позносив він по всїх містах Юдиних висоти та зʼображеня сонця. І тихо було за його в царстві.
6І побудував він утверджені міста в Юдеї, бо край був спокійний, і не було в його війни тих років, бо Господь дав йому спокій.
7І сказав він до Юдеїв: Збудуймо цї міста й обведїмо їх мурами з баштами, з брамами та засовами. Земля ще наша, бо ми шукали Господа, Бога нашого; ми шукали його, — а він дав нам спокій зо всїх боків.
8І було в Аси військової сили: узброєних щитом та списом із поколїння Юдиного триста тисяч, а з поколїння Беняминового узброєних щитом і стрілявших із лука двістї вісїмдесять тисяч, — самі хоробрі лицарі.
Тлумачення, в. 1–8 (російською)
. Xарактеристика внутренней политики Асы, данная в этих стихах, в общем сходна, иногда до буквальности, с параллельным рассказом 3 Цар XV:9–13; ср., напр., ст. 2-3 с 3 Цар 11–12. Какие высоты были уничтожены Асой (ст. 5) и какие им были оставлены (XV:17), см. Толков. Библию II, с. 477. Сообщение о возведении Асой новых укреплений и усилении армии (ст. 6–7) не встречается в 3 Царств, и во 2 Пар имеет документальный характер, аналогично сообщению 2 Пар XI:5–11 о государственной деятельности Ровоама.
9І виступив на їх Зарай, Етіопій, з військом в тисячу тисяч і з трьома стами колесниць і дійшов до Мареші.
10І виступив Аса проти його, і стали лавами до битви на долинї Зефата коло Мареші.
11І покликнув Аса до Господа, Бога свого, й промовив: Господи! чи ж се не в твоїй руцї, помогти чи сильному чи малосилому? допоможи ж нам, Господи, Боже наш, бо ми на тебе покладаємо надїю і в твоє імення вийшли ми проти сієї многоти. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе тебе чоловік!
12І розбив Господь Етіопіїв перед лицем Аси та перед лицем Юди, й повтїкали Етіопії.
13І гнався за ними Аса й народ, бувший з ним, до Герара й попадали Етіопії, так що в їх нї душі не зісталось живої, бо вони були побиті перед Господом і перед військом його. І понабірали здобутку незлїченну силу.
14І побурили всї міста навкруги Герара, бо найшов на їх переляк від Господа; і пограбували всї міста й винесли з їх дуже багато здобутку.
15Так само порозбурювали пастуші колиби, й позаймали силу отар овець і верблюдів, і вернулись у Ерусалим.
Тлумачення, в. 9–15 (російською)
. Под именем «Зарай Ефиоплянин», евр. Zerach Kuschi, LXX: Ζαρέ ό Αίθιοψ, Vulg.: Zara Aethiops, обыкновенно разумеют Озоркона, фараона Египетского из XXII-ой династии, преемника известного Сусакима или Шишака (3 Цар XIV:25–26; 2 Пар XII:2–12). Что кушиты и Зарай были из Египта, вообще из Африки, а не из Азии, видно из того, что по 2 Пар XVI:8 в походе принимали участие и теперь, как при Сусакиме (2 Пар XII:3), не только ефиопляне, но ливияне, имевшие множество военных колесниц (2 Пар XVI:8). За египетское местожительство неприятеля говорит и то, что по ст. 14 при бегстве разбитые враги устремились через Герар — город на южной границе Xанаана (Быт XX:2; XXVI:1), через который уже Авраам и Исаак направлялись в Египет (ср. Onomast. 344). Египетские памятники, сохранившие известие о походе Шишака-Сусакима, не упоминают о походе Зарая-Озоркона. Но самое имя Озоркон (у Манефона — Озортон или Озортос) прочитано на египетских памятниках египтологами Шамполлионом, Лепсиусом и др., как имя фараона XXII династии, сына Шишака. В пользу отожествления Озоркона и Зарая говорит не только хронологическое совпадение, но и ливийское происхождение XXII-ой, так наз. Бубастийской, египетской династии: отсюда понятно нарочитое упоминание во 2 Пар XVI:8 о ливиянах . — Решительное сражение между иудеями и врагами произошло при укрепленном Ровоамом городе Мареше (ст. 9 и 10; ср. 2 Пар XI:8 и примеч. к этому м.) и окончилось, благодаря чудесной помощи Божьей (ст. 12, ср. XIII:15), полным поражением египтян; а иудеи захватили при этом богатую добычу (ст. 13–15). Цефата — долина близ города Мареши (Vulg.: in valle Sephata, quae est juxta Maresa). LXX читали иначе, вм. евр, Цефата — другое слово цефона к северу, и передали: 'εν τή φαράγγι κατά Βορραν Μαρησά, слав.: в дебри на север Мариса . Возможно, что чтение LXX-ти — нарицательное — ближе передает мысль еврейского подлинника. Во всяком случае долина Цефата совершенно отлична от города или Xорма Цефат (Нав XII:14; Суд I:17), лежавшего тоже в пределах Иудина колена (Onomast. 445, 863. Толков. Библия т. II, с. 326 и 376), теперь Себет.
Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.
1–8 (евр. XIII:23–XIV:1–7). Общий характер царствования Асы: благочестивая ревность по чистоте культа Иеговы; сооружение крепостей и военная сила Асы. 9–15 (евр. 8–14). Нашествие Зарая и блистательная победа Асы над ним.