Єреміярозділ 11

Тлумачення на розділ (російською)

1–8. Пророк как провозвестник божественного закона. 9–17. Упорство народа и его отвержение. 16–23. Заговор против Иеремии в Анафофе.

1Слово, що надійшло до Еремії від Господа, кажучи:

2Слухайте слова заповіту сього й скажіте людям Юдиним і землянам Ерусалимським;

Тлумачення, в. 2 (російською)

Слушайте — скажите. Здесь содержится повеление, обращенное не только к Иеремии, но и к другим пророкам его времени. — Завета сего. Здесь очевидное указание на найденную при Иосии «книгу Завета» (см. Т. Б. т. 2-й с. 530–531). Иеремия должен был особенно обстоятельно разъяснять все условия союза, заключенного некогда между Иеговою и еврейским народом.

3І промов до них: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Проклят чоловік, що не слухати ме слів завіту сього,

4Що я заповідав отцям вашим, як вивів їх із Египту, з залїзної печі, сказавши: Слухайте голосу мого й чинїте все так, як заповідаю вам, — а будете людьми моїми, я же буду Богом вашим,

5Щоб справдити клятьбу, якою клявся отцям вашим, що надїлю їм землю, текущу молоком і медом, як воно є ще й нинї. І відказав я, промовивши: Нехай так буде, Господи!

6І сказав тодї до мене Господь: Зʼясуй усї цї слова в городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, і промов: Слухайте слова заповіту сього й певнїте їх:

7Отцїв бо ваших уговорював я раз-пораз, як вивів їх із Египту, та й потім аж до сього дня й говорив: Слухайте голосу мого.

8Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого; нї, вони ходили упрямо за ледачим серцем своїм; тим і допустив я на них усе, що заповів в сьому завітї, що повелїв їм пильнувати, вони ж не пильнували.

Тлумачення, в. 1–8 (російською)

Пророк выступает как свидетель и провозвестник божественного завета, который некогда был заключен между Иеговою и Израилем при Синае. Он должен напоминать об этом завете и его условиях не только жителям Иерусалима, но и других городов Иудеи.

9І сказав менї Господь: Постала змова між людьми Юдиними й осадниками Ерусалимськими:

Тлумачення, в. 9 (російською)

Заговор. Иудеи, очевидно, еще во времена Иосии, который хотел восстановить истинное богопочтение, сговорились между собою ничего не делать для осуществления намерений своего царя. Прямо они не вступали в оппозицию его реформам, но за то в глубине сердца были против них, и вследствие этого, понятно, реформы царя не привились в Иудее.

10Вони знов вернулись до беззаконств праотцїв своїх, що уперлись не слухати слів моїх, та й пійшли слїдом за иншими богами, щоб їм служити: так дом Ізрайлїв, як і дом Юдин нарушили завіт мій, що я вчинив із їх отцями.

Тлумачення, в. 10 (російською)

Открытое обращение к прежним обычаям жизни совершилось уже при преемниках Иосии.

11Тим то ось як говорить Господь: Наведу на їх лихолїттє, з якого не здолїють урятуватись, а як вони тодї до мене будуть взивати, я не почую їх.

12І пійдуть міста Юдині й осадники Ерусалимські взивати до богів, що перед ними кадили, та вони не поможуть їм у їх недолї.

13Скілько бо городів у тебе, Юдо, стілько й богів у тебе, та й скілько улиць у Ерусалимі, стілько наспоруджували ви й жертівників гидотї, жертівників, щоб кадити Баалові.

14Тим то не молись про сей люд, не молись і не благай за них, я бо не вислухаю, як вони взивати муть у своїй недолї до мене.

Тлумачення, в. 14 (російською)

Ср. VII:16.

15Що шукає влюблений мій в дому мойму, коли в йому дїється стілько гидоти? нї, і осьвящене жертовне мясиво не поможе тобі, коли ти веселишся, як коїш лихо.

Тлумачення, в. 15 (російською)

Возлюбленный Мой — народ иудейский. Бог называет так отступивший от Него народ, для того чтобы выразить скорбь о падении этого, действительно имевшего высокое предназначение, народа (ср. друг у Мф ХХVI:50).

16Сьвіжою, зеленою маслиною, що пишається гарним плодом, назвав тебе Господь. Нинї же зашуміло сильне зворушеннє, він запалив огонь кругом неї, і пообсмалювалось віттє в неї.

17Господь Саваот, що насадив тебе, виповів на тебе лихо за ледарство дому Ізрайлевого й дому Юдиного, що вони коїли, щоб мене підпалювати на гнїв, кадючи Баалам.

Тлумачення, в. 9–17 (російською)

Деятельность пророка однако оказалась безуспешною. Израиль, как и его предки, не захотел слушать пророка Иудеи составили молчаливое соглашение жить по своему и продолжали служить чужим богам. Поэтому Бог обещает навести на них бедствия и запрещает пророку даже молиться за отступников. Вследствие этого народ, вместо того чтобы, по божественному предназначению быть зеленеющей маслиной, будет сожжен огнем суда Божия как совершенно сухое дерево.

18Господь обявив менї, і я знаю; ти показав менї їх каверзи.

19А я, мов те смирне ягня, що ведуть заколювати, я й не відав, що вони проти мене лихі задуми складають: Всипмо (потовченого їдовитого) дерева в його страву, а вирвемо його з землї живих, щоб і ймя його вже більш не споминалось.

Тлумачення, в. 19 (російською)

Иеремия здесь является прообразом страждущего Мессии ср. Ис LIII:7. — Положим… правильнее перевести так: «погубим дерево (т. е. пророка) с его пищею, т. е. дерево обремененное плодами». Враги пророка называют его деревом, приносящим плоды применительно к восточному образу мышления. — Плоды — это слова пророка, им неприятные.

Особые замечания. Некоторые критики признают почти всю эту главу неподлинною. Но если бы кто-нибудь из позднейших писателей или, как выражаются критики, пополнителей Иеремии вставил эту главу в книгу Иеремии, то он, конечно, рассказал бы гораздо более обстоятельно о событиях, здесь только кратко упоминаемых. Первые же слушатели или читатели этой главы не имели надобности в описании всех подробностей события, которые им, как современникам Иеремии, были хорошо известны. — Глава XI ст. 18–23 с присоединением гл. XII-й ст. 1–5, 9–11, 14 и 15 читается как паримия в Великий Четверг на утрене и в Великую Пятницу на 9-м часе, очевидно, потому, что Церковь усматривает в Иеремии прообраз страждущего Христа.

20Ти ж, Господи Саваот, що праведно судиш і вивідуєш серця й утроби, дай менї вбачати помсту твою на їх, бо на тебе здав я справу мою.

21Тим же то так говорить Господь про мужів Анатотських, про тих, що чигають на твою душу, говорючи: Не пророкуй в імя Господнє, ато вмреш од рук наших;

22Тим говорить Господь Саваот так: Оце я навідаю їх: молодики їх погинуть од меча; синове їх і дочки їх помруть із голоду.

23Не буде й останку з них; наведу бо лихолїттє на мужів Анатотських часу навідання їх.

Тлумачення, в. 18–23 (російською)

В Анафофе, родном города Иеремии, вражда к слову Иеговы выразилась в заговоре на жизнь божественного провозвестника — Иеремии. Только предостережение, какое он получил от Бога, спасло пророка от смертельной опасности. За это жители Анафофа подвергнутся тяжкому наказанию от Бога.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).