Єреміярозділ 12

Тлумачення на розділ (російською)

1–6. Жалоба пророка на свою участь и ответ Бога, возвещающий, что пророк должен ожидать еще больших бед. 7–13. Отмщение Иеговы Его народу. 14–21. Утешительные обещания.

1Праведним останеш ти, Господи, як би я хотїв судитись із тобою, а все таки буду я говорити до тебе про правосуд: чом се щаститься безбожним на їх дорозї, і добре дїєсь зрадливим?

2Ти понасаджував їх, і вони позакоренювались; ростуть і плодяться. Ти близько в них на устах, та далеко од серця їх.

Тлумачення, в. 1–2 (російською)

Иеремия стоит здесь пред тою же загадкой, какая мучила Иова (Ср. Иов XII:6; XXI:7 и сл.).

3Мене ж Господи, ти знаєш, бачиш наскрізь і вивідуєш серце моє, яке воно до тебе. Відлучи їх, як вівцї на заріз, і наготуй їх на день убивання.

4Чи довго ще сумувати ме земля та сохнути ме зело на всїх полях? Через ледарство тих, що живуть на їй, зникає зьвірина й птаство; вони бо провадять: Він і не побачить, що з нами буде.

Тлумачення, в. 4 (російською)

Пророк жалуется здесь вероятно за продолжающуюся в Иудее засуху (ср. XIV:1 и сл.). — Он не увидит, т. е. пророку не дождаться исполнения своих грозных предвещаний.

5Коли ти втїкав перед пішими та й утомився, як же втїкати меш навзаводи з комонником? і коли тілько здавалось тобі, що ти безпечен в затишній країнї, то що чинити меш, як розбурхається Йордань?

Тлумачення, в. 5 (російською)

В наводнение — правильнее: в зарослях иорданских, где водятся львы (ср. XLIX:19; L:44; Зах ХI:3).

6Бо й браттє твоє й дом отця твого, — й вони зрадливі проти тебе, й вони кричать голосно вслїд за тобою. Не йми їм віри, хоч би й прихильно до тебе говорили.

Тлумачення, в. 1–6 (російською)

Враждебность, проявленная в отношении к пророку его согражданами, побуждает пророка просить им наказания от Бога. Даже страна иудейская вопиет к Богу на людей, из-за упорства которых она подвергается всевозможным опустошениям, причем сами виновники этих несчастий остаются безнаказанными. Ответ Господень не только не утешает его, а yтверждает, что его беды ещё увеличатся.

Тлумачення, в. 6 (російською)

Бог предвозвещает пророку, что даже его близкие родные будут стараться причинить ему зло.

7Покинув я дом мій, відцуравсь од наслїддя мого; що менї було найлюбійше, подав на поталу ворогам моїм.

Тлумачення, в. 7 (російською)

Дом Мой, удел Мой, т. е. страну и народ иудейский (ср. Ос VIII:1). — Отсюда и до 13-го стиха идет прекрасное стихотворение, в котором говорящим является Сам Иегова.

8Наслїддє моє зробилось менї (ворогом), мов той лев у гаю, бо підняло голос свій проти мене; за те ж я й ненавидїв його.

9Власність моя зробилась менї пестроперим птахом, що на його напали з усїх боків хижі птицї. Ой збігайся ж, усе полеве зьвіррє; ходїть, пожерайте його!

Тлумачення, в. 9 (російською)

На птиц, отличающихся разноцветным блестящим оперением, обыкновенно нападают другие птицы (Tacit., Annal., VI:28; Sueton., Caisar, 81; Plinii hist. natur., X, 17).

10Гурт пастухів показили виноградник мій, дїленицю мою витоптали ногами; любу дїленицю, мою зробили порожним степом, —

Тлумачення, в. 10 (російською)

Чужие пастыри, т. е. цари и князья причинили много бед Иудейскому государству в 9-й год правления царя Иоакима (4 Цар XXIV:1 и сл.). В это время и сказана, очевидно, речь пророка.

11Зробили її пусткою, й плаче вона в запустїнню передо мною; вся земля спустошена, а нема чоловіка, хто б приймав се до серця.

12На всї гори в пустинї понабігали пустошники, бо меч Господень пожерає все від конця до конця землї: нема рятунку нїодній людинї.

13Сїяли вони пшеницю, а пожали тернину; потомились без пожитку; соромити метесь вашого вроджаю через палаючий гнїв Господень.

Тлумачення, в. 7–13 (російською)

Все-таки ничего не случается без воли Божией. Рука Иеговы в настоящее время так тяготеет над Иудейскою страною, хотя Бог не перестает любить Свой, наказываемый Им, народ.

14Так говорить Господь про всїх злющих сусїдів моїх, що нападають на пай, котрий я дав у державу моїм людям, Ізраїлеві: Ось, я повириваю їх із їх землї, а дом Юдин вирву зпосеред них.

15Опісля ж, повиривавши їх, змилосерджусь до них і поверну їх додому, кожного в його державу й кожного в його країну.

16І коли вони навчаться ходити дорогами людей моїх, клястись моїм імям: „Так певно, як живе Господь‟, як се вони навчили моїх людей клястись Баалом, — то осядуться серед люду мого.

17Коли ж не слухати муть, то я викореню до щаду той народ, говорить Господь.

Тлумачення, в. 14–17 (російською)

Но Господь все-таки приведет в осуществление Свой план о спасении Иудеи. Злые соседи иудеев (Моав, Аммон, Едом и др.) испытают ту же судьбу, что и иудеи, но потом, вместе с иудеями, будут восстановлены в своих уделах. Мало того. Они могут принять веру иудейскую и водвориться среди народа Божия. Это и необходимо, если они хотят быть спасены.

Особые замечания. В противоположность мнению некоторых критиков о неподлинности этой главы следует принять во внимание, что предсказание 14–17 о пленении моавитян, аммонитян и др. Навуходоносором, по воле Божией, не пришло в исполнение. Если бы автором ХII-й гл. был иудей, живший после плена, то едва ли он поместил бы в книгу пророчество оставшееся неисполненным.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).