Левитрозділ 10

Тлумачення на розділ (російською)

1–4. Божественное наказание старших сыновей Аарона, Надава и Авиуда смертью. 6–7. Запрещение Аарону и священникам оплакивать мертвых. 8–11. Запрещение священникам употребления спиртных напитков пред входом в скинию. 12–20. Закон съедания жертв.

1І взяли сини Аронові, Надаб і Абігу кожен кадильницю свою та положили жару в них, і посипали на жар кадила та й почали приносити перед Господом огонь чужоземнїй, чого він їм не заповідав.

2І вийшло сперед Господа поломя та й пожерло їх, і померли вони перед Господом.

3І рече Мойсей Аронові: Оце ж і сталось те, що глаголав Господь: В тих, що приближаються до мене, осьвячусь, і перед усїм народом прославлюсь.

4І мовчав Арон. І покликав Мойсей Мизаїла та Ельзафана, синів Узіїла, дядька Аронового, і сказав їм: Приступіть і винесїть братів ваших із сьвятинї за табір.

Тлумачення, в. 1–4 (російською)

Первые шаги ветхозаветных священников сопровождались роковою ошибкою или грехом двух из них, Надава и Авиуда. Характер их греха не указан. По традиции, это было самопревозношение их пред Аароном и произвольное, несвоевременное каждение, быть может, притом в нетрезвом виде (ср. ст. 9), или же самый фимиам был приготовлен вопреки узаконению о сем предмете (Исх XXX:7, 34–38), и огонь для него принесен извне ограды скинии. По блаж. Феодориту (вопр. 9 на Лев.), «поелику Надав и Авиуд, дети Аароновы, внесли огонь рукотворенный, то попалил их огонь божественный» (Лев IX:24). Во всяком случае проступок их выражал неуважение их к святыне, мог поселить такое же и в народе, а потому он и примерно наказывается — в ограждение святыни святилища и к возвышению достоинства самого священства (ст. 3, ср. ХIX:22). Пораженный горем, отец злосчастных священников Аарон не предается обычным на Востоке бурным проявлениям печали траура, а в сознании тяжести греха и заслуженности наказания молит, доказывая тем свое понимание высоты и ответственности своего служения священного.

5І приступили вони, та й віднесли їх у хитонах їх за табір, як повелїв Мойсей.

Тлумачення, в. 4–5 (російською)

Выносят умерших не отец и братья, облеченные в священные одежды и не могшие касаться мертвых, а близкие родственники, двоюродные братья Моисея и Аарона (см. Исх VI:22).

6І рече Мойсей Аронові і Єлеазарові й Ітамарові, синам його: Клобуків з голов ваших не скидайте і одежі вашої не шарпайте, щоб не померти вам, і Господь не розлютився на всю громаду; а нехай ваше браттє, ввесь дом Ізрайлів плачуть за погорівшими огнем, що запалив Господь.

7Із входу в соборний намет не виходити мете, щоб не вмерти вам; бо миропомазаннє Господнє на вас. І вчинили вони по слову Мойсейовому.

Тлумачення, в. 6–7 (російською)

Нарочитое предупреждение Аарона и сынов его — священников не носить никакого траура по наказанным смертью Надаву и Авиуду: не обнажать голов, не раздирать одежд и проч., предоставив все это другим родственникам и всему народу, который в смерти двух священников при священнослужении, естественно, должен был видеть народное несчастие.

8І рече Господь Аронові:

9Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші,

10І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте,

11І навчати синів Ізрайлевих всїх установ, що дав їх Господь вам через Мойсея.

Тлумачення, в. 8–11 (російською)

Обращение Бога непосредственно к Аарону традиция почитает выражением благоволения Богом ему за его самообладание (ст. 3). Запрещение священнослужителям употреблять пред служением в скинии вино и вообще опьяняющие напитки (напр., пиво, известное в Египте и, конечно, евреям), даваемое теперь Аарону, может наводить на мысль, что грех Надава и Авиуда мог состоять именно в нетрезвости при первом служении. Цель или мотив запрещения: чтобы служащие не теряли ясности рассудка и способности строго различать между священным и мирским, ритуально чистым и нечистым, законным и незаконным, научая примером своим народ законному. Запрещено вино (ср. Герод. II:76 о египтянах: οινω ο εκ κριυεων πεποιημενω διαχρεωνται) и проч. спиртные напитки не безусловно, а лишь на время чреды служения (ср. Иез ХLIV:21) каждого (блаж. Феодорит, вопр. 10 на Лев.). О различии чистого и нечистого трактует целый раздел Лев гл. XI–XV.

12І рече Мойсей Аронові й Єлеазарові й Ітамарові, синам його, що зостались: Возьміте приніс хлїбний, що зіставсь од огняної жертви Господньої та й їжте його прісним коло жертівника; се бо велика сьвятощ.

13І їсти мете його в сьвятому місцї: бо се пай твій і пай синів твоїх з огняних жертов Господеві; так бо заповідано менї.

14Погруддє ж жертви гойданої і лопатку жертви підношеної мусите їсти на чистому місцї, ти й сини твої й дочки твої з тобою: се бо пай твій і пай синів твоїх, призначений із жертов мирних у синів Ізрайлевих.

15Лопатку жертви підношеної і грудину жертви гойданої, пускаючи з димом жир, мусите приносити вкупі з огняними жертвами, щоб гойдати їх як жертву гойдану перед Господом, і буде се тобі і синам твоїм з тобою пай віковічнїй: так бо заповідав Господь.

Тлумачення, в. 12–15 (російською)

Напоминание священникам об употреблении ими положенных частей жертв (ср. VI:16–19), в частности строгое обличение их Моисеем в нарушении (вероятно, происшедшем вследствие замешательства, произведенного смертью Надава и Авиуда) этого закона: вопреки постановлению Лев VI:26–30 о жертве греха, остатки мяса козла за грех старейшин были сожжены (16 ст.), хотя кровь этой жертвы не была внесена в святилище (ср. VI:29–30).

16І Мойсей шукав пильно козла, що принесено як жертву за гріх, аж се його спалено. І розгнївався на Єлеазара та Ітамара, синів остальнїх Аронових і рече:

17Чом не ззїли ви жертви за гріх на місцї сьвятому? се ж бо сьвятощ між сьвятощами, і він дав се вам, щоб узяли на себе гріхи громади та спокутували їх перед Господом.

18Ось крові з неї не внесено в сьвятиню; доконьче треба було вам ззїсти її в сьвятинї, як повелївав я.

19І сказав Арон до Мойсея: Дивись, приносили вони сьогоднї жертву свою за гріх та всепаленнє своє перед Господом, і таке лучилось менї! А коли б я сьогоднї їв жертву за гріх, чи гаразд воно було би в очах Господа?

20Вислухав се Мойсей, і було се добре в очах його.

Тлумачення, в. 19–20 (російською)

Оправдание Аарона, проникнутое глубоким смирением и тайною скорбью о сыновьях, удовлетворяет Моисея.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).