День 20 з 90
Лк 1:1–2:52 · близько 10 хв
1:1 Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
1:2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
1:3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
1:4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
1:5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
1:6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
1:7 І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
1:8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
1:9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
1:10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
1:11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
1:12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
1:13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
1:14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
1:15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
1:16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
1:17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
1:18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
1:19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
1:20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
1:21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
1:22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
1:23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
1:24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
1:25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
1:26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
1:27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
1:28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
1:29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
1:30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
1:31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
1:32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
1:33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
1:34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
1:35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
1:36 І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
1:37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
1:38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
1:39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
1:40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
1:41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
1:42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
1:43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
1:44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
1:45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
1:46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,
1:47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
1:48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
1:49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
1:50 І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
1:51 Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
1:52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
1:53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
1:54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
1:55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
1:56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
1:57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
1:58 І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
1:59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
1:60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
1:61 І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
1:62 Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
1:63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
1:64 Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
1:65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
1:66 І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
1:67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
1:68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
1:69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
1:70 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
1:71 спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
1:72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
1:73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
1:74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
1:75 служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
1:76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
1:77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
1:78 по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
1:79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
1:80 Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
2:1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.
2:2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.
2:3 Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.
2:4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)
2:5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.
2:6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.
2:7 І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.
2:8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.
2:9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.
2:10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.
2:11 Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.
2:12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.
2:13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:
2:14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.
2:15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.
2:16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.
2:17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.
2:18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.
2:19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.
2:20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.
2:21 І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі.
2:22 І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,
2:23 як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;
2:24 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.
2:25 І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.
2:26 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.
2:27 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,
2:28 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:
2:29 Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:
2:30 бо видїли очі мої спасеннє твоє,
2:31 що приготовив єси перед лицем усїх людей,
2:32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.
2:33 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.
2:34 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,
2:35 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.
2:36 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;
2:37 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.
2:38 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.
2:39 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.
2:40 Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.
2:41 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.
2:42 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,
2:43 і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі; й не знав Йосиф і мати Його,
2:44 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.
2:45 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.
2:46 І сталось, через три днї знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.
2:47 Дивували ся ж усї, хто слухав Його, розумом і відповідями Його.
2:48 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.
2:49 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї?
2:50 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм.
2:51 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм.
2:52 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.