День 31 з 90

Лк 22:1–23:56

22:1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

22:2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

22:3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

22:4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

22:5 І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.

22:6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

22:7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

22:8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.

22:9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

22:10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

22:11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?

22:12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

22:13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

22:14 І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.

22:15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

22:16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.

22:17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:

22:18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

22:19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

22:20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

22:21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

22:22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

22:23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.

22:24 Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.

22:25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.

22:26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.

22:27 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.

22:28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.

22:29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

22:30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

22:31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;

22:32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

22:33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

22:34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

22:35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

22:36 Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

22:37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

22:38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.

22:39 І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

22:40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

22:41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,

22:42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

22:43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

22:44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

22:45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

22:46 і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

22:47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.

22:48 Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

22:49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?

22:50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.

22:51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

22:52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

22:53 Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

22:54 Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.

22:55 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.

22:56 Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

22:57 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

22:58 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.

22:59 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.

22:60 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.

22:61 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.

22:62 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.

22:63 А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.

22:64 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.

22:65 І иншого багато, хуливши, казали на Него.

22:66 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:

22:67 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;

22:68 коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.

22:69 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.

22:70 І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

22:71 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

23:1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

23:2 І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.

23:3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

23:4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

23:5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.

23:6 Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

23:7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

23:8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

23:9 Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.

23:10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

23:11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

23:12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.

23:13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

23:14 каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

23:15 та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.

23:16 То, покаравши, відпущу Його.

23:17 (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)

23:18 Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,

23:19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.

23:20 Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.

23:21 Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!

23:22 Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

23:23 Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

23:24 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.

23:25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

23:26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

23:27 Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

23:28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.

23:29 Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

23:30 Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.

23:31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

23:32 Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.

23:33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.

23:34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

23:35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

23:36 Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

23:37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

23:38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.

23:39 Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

23:40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?

23:41 Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.

23:42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

23:43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.

23:44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.

23:45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

23:46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

23:47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

23:48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

23:49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

23:50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

23:51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;

23:52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.

23:53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.

23:54 І був день пятниця, а субота сьвітала.

23:55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.

23:56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.