День 67 з 90

1 Кор 12:1–14:40

12:1 Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.

12:2 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.

12:3 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.

12:4 Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий.

12:5 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.

12:6 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.

12:7 Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь.

12:8 Тому бо Духом даєть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;

12:9 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;

12:10 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мов (язиків).

12:11 Все ж се дїйствує один і той же Дух, удїляючи кожному, яко ж хоче.

12:12 Як бо тїло одно, а членів має багато, всї ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.

12:13 Бо одним Духом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєнї.

12:14 Бо тїло не єсть один член, а многі.

12:15 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?

12:16 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?

12:17 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?

12:18 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотїв.

12:19 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?

12:20 Тепер же багато членів, а тїло одно.

12:21 Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас.

12:22 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;

12:23 і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.

12:24 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,

12:25 щоб не було роздїлення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.

12:26 І коли терпить один член, терплять з ним усї члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.

12:27 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).

12:28 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

12:29 Хиба всї апостоли? хиба всї пророки? хиба всї учителї? хиба всї сили?

12:30 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?

12:31 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.

13:1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.

13:2 Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.

13:3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).

13:4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,

13:5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;

13:6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;

13:7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

13:8 Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

13:9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.

13:10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

13:11 Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.

13:12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний.

13:13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

14:1 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.

14:2 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.

14:3 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.

14:4 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.

14:5 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.

14:6 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?

14:7 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.

14:8 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?

14:9 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.

14:10 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.

14:11 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.

14:12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.

14:13 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.

14:14 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє безʼовочне.

14:15 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.

14:16 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже „амінь‟ на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.

14:17 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.

14:18 Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.

14:19 Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.

14:20 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.

14:21 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.

14:22 Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.

14:23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?

14:24 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.

14:25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.

14:26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, — усе на збудованнє нехай буде.

14:27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.

14:28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.

14:29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.

14:30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.

14:31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.

14:32 І духи пророцькі пророкам корять ся.

14:33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.

14:34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.

14:35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.

14:36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?

14:37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.

14:38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

14:39 Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.

14:40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.