День 66 з 90
1 Кор 8:1–11:34 · близько 9 хв
8:1 Що ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує.
8:2 Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати.
8:3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.
8:4 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один.
8:5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);
8:6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.
8:7 Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.
8:8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.
8:9 Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.
8:10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?
8:11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.
8:12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.
8:13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.
9:1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?
9:2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.
9:3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене.
9:4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити?
9:5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?
9:6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?
9:7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?
9:8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?
9:9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?
9:10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.
9:11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?
9:12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не зʼупинити як небудь благовістя Христового.
9:13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.
9:14 Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.
9:15 Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.
9:16 Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!
9:17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.
9:18 За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.
9:19 Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:
9:20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;
9:21 беззаконним — як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;
9:22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.
9:23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.
9:24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.
9:25 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.
9:26 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи.
9:27 А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.
10:1 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отцї наші всї під хмарою були, і всї через море переходили;
10:2 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;
10:3 і всї ту саму їжу духовну їли;
10:4 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос.
10:5 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустинї.
10:6 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.
10:7 Анї ідолослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посїдали люде їсти й пити і встали грати.
10:8 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайцять три тисячі.
10:9 Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк.
10:10 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.
10:11 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.
10:12 Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.
10:13 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.
10:14 Тим, любі мої, втїкайте від ідолського служення.
10:15 Яко мудрим глаголю; судїть, що я глаголю:
10:16 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?
10:17 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.
10:18 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?
10:19 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть?
10:20 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
10:21 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.
10:22 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?
10:23 Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує.
10:24 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.
10:25 Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
10:26 Бо Господня земля і повня її.
10:27 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
10:28 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.
10:29 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вільність моя судити маєть ся від совісти другого?
10:30 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що менї хулу приймати (за те), за що дякую?
10:31 Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
10:32 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,
10:33 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.
11:1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
11:2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
11:3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу — Бог.
11:4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
11:5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
11:6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
11:7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
11:8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
11:9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
11:10 Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.
11:11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
11:12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
11:13 Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?
11:14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?
11:15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
11:16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
11:17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
11:18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
11:19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
11:20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
11:21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
11:22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
11:23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
11:24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
11:25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
11:26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
11:27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
11:28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
11:29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
11:30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
11:31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
11:32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
11:33 Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
11:34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.